Выбрать главу

Енергія Полуведька могла мати великі результати.

Політичної літератури тоді не було зовсім. Мені потім вдалося бачити тільки одну листівку — аркуш паперу з заголовком: «Три імені — одна ідея». Імена були — Петлюра, Коновалець, Мельник. Ідея — націоналізм.

Хоч і не було літератури, але в людей бажання організуватися було велике. Полуведько був у дуже щасливому становищі — в шухляді його столу лежали сотки анкет людей, що прагнули активності й організації.

Такими способами, як ото я бачив у «Просвіті» тієї холодної неділі, Полуведько міг легко набрати під присягою кілька сот харківських патріотів до своєї організації.

Тим часом у Харкові знайшовся чоловік, який зробив заяву німецькій таємній поліції про те, що він знає Полуведька в іншій ролі. Він, бувши під арештом, бачив Полуведька на відповідальній роботі в НКВД.

Одного морозного дня Полуведька забрали просто з роботи. Полуведько сидів при письменному столі у зимовому пальті з каракулевим коміром. Йому не дали взяти з собою чорної каракулевої шапки і наказали виходити. Він пішов без шапки. Більше Полуведько не вернувся до Управи.

Під час війни здавалося, що це був один із епізодів. Тільки згодом прояснилося, хто був Полуведько для воєнного Харкова, не скоро я довідався про минуле Полуведька і діапазон його можливостей.

У 1958 році відомий публіцист Євген Онацький опублікував у газеті Свобода під заголовком «Шляхом на Роттердам» великий матеріал про убивство полк. Є. Коновальця. Матеріал складається здебільшого з листів і свідчень ближчих співробітників полковника і друкувався у тридцять трьох числах газети. Відгуків було небагато. Виступив у пресі Дмитро Андрієвський, а я коротко написав про Полуведька в Харкові 1941 року.

Провід Організації Українських Націоналістів видав у серпні 1958 року комунікат, із заявою, що публікація Є. Онацького є сировинною збіркою матеріалів і що надруковані копії є частиною архівних матеріалів Проводу. Комунікат зазначає, що «трагічний у своєму висліді контакт з групою Хом’як — Валюх — Полуведько, що була підставлена московською розвідкою, є одним з епізодів у зв’язках покійного Вождя з Наддніпрянщиною».

Тут уперше ім'я Полуведька поставлене нарівні з убивцею полковника — Валюхом і з Хом'яком, який убивцю Валюха привіз з собою з України за кордон і впровадив в організацію. Визначення ролі Полуведька сталося вперше через сімнадцять років після арешту Полуведька німцями в Харкові. До цього комунікату ще не було виразної думки серед провідних діячів Організації про роль Полуведька в убивстві полк. Є. Коновальця і навіть Є. Онацький вважав його чесним членом ОУН.

Агент у самому серці бойової організації — явище не нове і сягає глибоко в історію. В недавньому минулому Азеф, агент царської охранки, керував бойовою організацією — терористичним центром російських соціалістів-революціонерів. У ближчому оточенні Леніна був провокатор Малиновський.

Агентура це неминучий ризик в роботі підпільних організацій.

Я зупиняюся на постаті Полуведька, бо його поява в воєнному Харкові дуже багато значила для багатьох із нас.

Не завжди вдається познайомитися зі своїм убивцею. Полуведько мав бути убивцею, нашим убивцею, убивцею кожного, хто присягав перед ним і чиї анкети були в його руках.

Публікація Є. Онацького дає багато матеріалу про харків’ян Хом’яка і Валюха серед незнайомого і незвичного для них оточення націоналістів у Західній Європі.

В той період в Організацію Українських Націоналістів в Західній Європі проникли три особи з підсовєтської України. Називали їх для конспірації різними іменами. Справжні їхні імена невідомі. Один був Хом’як — Найденко — Пригода. Він був перший. В 1933 році десь коло серпня місяця він нібито нелегально пробрався з України до Бельгії і зв’язався з Організацією. Восени 1934 року Хом’якові влаштували поворот на Україну через Гельсінкі з допомогою голови тамошньої громади Баранецького.

Другий, відомий під іменами Вельмуд — Павло — Норберт — Приймак і нарешті Валюх, з’явився в Гельсінкі в липні 1935 року. Його привів до Гельсінкі Хом’як і рекомендував його як свого вихованця, колишнього комсомольця, сироту. Він був ніби народний учитель.

В цей час в справах «переочкурення» і «переболочення», тобто переправи за кордон після від’їзду Баранецького помагав уже в Фінляндії Полуведько.