Енергія Полуведька могла мати великі результати.
Політичної літератури тоді не було зовсім. Мені потім вдалося бачити тільки одну листівку — аркуш паперу з заголовком: «Три імені — одна ідея». Імена були — Петлюра, Коновалець, Мельник. Ідея — націоналізм.
Хоч і не було літератури, але в людей бажання організуватися було велике. Полуведько був у дуже щасливому становищі — в шухляді його столу лежали сотки анкет людей, що прагнули активності й організації.
Такими способами, як ото я бачив у «Просвіті» тієї холодної неділі, Полуведько міг легко набрати під присягою кілька сот харківських патріотів до своєї організації.
Тим часом у Харкові знайшовся чоловік, який зробив заяву німецькій таємній поліції про те, що він знає Полуведька в іншій ролі. Він, бувши під арештом, бачив Полуведька на відповідальній роботі в НКВД.
Одного морозного дня Полуведька забрали просто з роботи. Полуведько сидів при письменному столі у зимовому пальті з каракулевим коміром. Йому не дали взяти з собою чорної каракулевої шапки і наказали виходити. Він пішов без шапки. Більше Полуведько не вернувся до Управи.
■
Під час війни здавалося, що це був один із епізодів. Тільки згодом прояснилося, хто був Полуведько для воєнного Харкова, не скоро я довідався про минуле Полуведька і діапазон його можливостей.
У 1958 році відомий публіцист Євген Онацький опублікував у газеті Свобода під заголовком «Шляхом на Роттердам» великий матеріал про убивство полк. Є. Коновальця. Матеріал складається здебільшого з листів і свідчень ближчих співробітників полковника і друкувався у тридцять трьох числах газети. Відгуків було небагато. Виступив у пресі Дмитро Андрієвський, а я коротко написав про Полуведька в Харкові 1941 року.
Провід Організації Українських Націоналістів видав у серпні 1958 року комунікат, із заявою, що публікація Є. Онацького є сировинною збіркою матеріалів і що надруковані копії є частиною архівних матеріалів Проводу. Комунікат зазначає, що «трагічний у своєму висліді контакт з групою Хом’як — Валюх — Полуведько, що була підставлена московською розвідкою, є одним з епізодів у зв’язках покійного Вождя з Наддніпрянщиною».
Тут уперше ім'я Полуведька поставлене нарівні з убивцею полковника — Валюхом і з Хом'яком, який убивцю Валюха привіз з собою з України за кордон і впровадив в організацію. Визначення ролі Полуведька сталося вперше через сімнадцять років після арешту Полуведька німцями в Харкові. До цього комунікату ще не було виразної думки серед провідних діячів Організації про роль Полуведька в убивстві полк. Є. Коновальця і навіть Є. Онацький вважав його чесним членом ОУН.
Агент у самому серці бойової організації — явище не нове і сягає глибоко в історію. В недавньому минулому Азеф, агент царської охранки, керував бойовою організацією — терористичним центром російських соціалістів-революціонерів. У ближчому оточенні Леніна був провокатор Малиновський.
Агентура це неминучий ризик в роботі підпільних організацій.
Я зупиняюся на постаті Полуведька, бо його поява в воєнному Харкові дуже багато значила для багатьох із нас.
Не завжди вдається познайомитися зі своїм убивцею. Полуведько мав бути убивцею, нашим убивцею, убивцею кожного, хто присягав перед ним і чиї анкети були в його руках.
Публікація Є. Онацького дає багато матеріалу про харків’ян Хом’яка і Валюха серед незнайомого і незвичного для них оточення націоналістів у Західній Європі.
В той період в Організацію Українських Націоналістів в Західній Європі проникли три особи з підсовєтської України. Називали їх для конспірації різними іменами. Справжні їхні імена невідомі. Один був Хом’як — Найденко — Пригода. Він був перший. В 1933 році десь коло серпня місяця він нібито нелегально пробрався з України до Бельгії і зв’язався з Організацією. Восени 1934 року Хом’якові влаштували поворот на Україну через Гельсінкі з допомогою голови тамошньої громади Баранецького.
Другий, відомий під іменами Вельмуд — Павло — Норберт — Приймак і нарешті Валюх, з’явився в Гельсінкі в липні 1935 року. Його привів до Гельсінкі Хом’як і рекомендував його як свого вихованця, колишнього комсомольця, сироту. Він був ніби народний учитель.
В цей час в справах «переочкурення» і «переболочення», тобто переправи за кордон після від’їзду Баранецького помагав уже в Фінляндії Полуведько.