— Та як же порядна людина має сприймати, коли її підводять!
— Містере Гейлі, — чітко і твердо сказав Артур Шелбі, — я розумію ваш стан, і саме тому дозволив вам отак безцеремонно увірватися до моєї вітальні. Разом із тим хочу заявити, що не дозволю підозрювати мене у такому непорядному вчинку і плямувати тим самим моє чесне ім’я. На доказ своїх слів я пропоную вам допомогу у пошуках утікачів. Мої коні і невільники — усе до ваших послуг. Одне слово, Гейлі, — додав він характерним для нього привітним тоном, — раджу вам не зневірятися і поснідати з нами, от і обдумаємо, як краще діяти.
Місіс Шелбі, вибачившись, що не зможе поснідати з ними, наказала покоївці-мулатці подати джентльменам каву і вийшла з кімнати.
— Ваша дружина мене недолюблює, — фамільярно прокоментував ситуацію Гейлі.
— Я не звик слухати висловлювання про мою дружину у такому панібратському тоні, — гнівно відрубав містер Шелбі.
— Прошу вибачити мене. Навіть пожартувати не можна! — І Гейлі завершив репліку напускним сміхом.
— Жартувати потрібно так, щоб смішно було усім, — не вгавав Шелбі.
«Як він заговорив, відколи розрахувався зі мною! — подумав Гейлі. — Зовсім не так, як вчора!»
Звістка про те, що господар продав Тома, викликала більшу тривогу серед його побратимів, ніж у вищих колах зняття з посади прем’єр-міністра. В домі й на полях балачки були лише про це. Втеча Елізи — випадок нечуваний у маєтку Шелбі — також вплинула на загальне хвилювання.
Чорний Сем, нагороджений таким прізвиськом через те, що був чорнішим за усіх інших місцевих негрів, дуже вдумливо обговорював ці події, саме через те, що вони могли вплинути на його благополуччя; його ж бо проникливості у подібних справах міг би позаздрити будь-який білий політикан у Вашінґтоні.
— Нема злого, щоб на добре не вийшло. Всяке буває, — виголосив Чорний Сем, підсмикнувши штани і приладнавши замість відірваного ґудзика довгий зігнутий цвях; було видно, що він пишається своєю винахідливістю. — Так, нема злого, щоб на добре не вийшло, — повторив він. — Ось тепер і Томові дісталося на горішки, отже, на його місце призначать іншого негра. А хоча б і мене! Том усюди роз’їжджав, з начищеними черевиками, з перепусткою у кишені — оце життя! А чому б тепер Семові не побувати на його місці? Ось що мене цікавить!
— Гей, Семе, господар наказав сідлати Білла і Джеррі! — перервав його думки вголос Енді.
— Що там таке трапилося?
— А ти хіба не знаєш, що Ліззі втекла зі своїм Гаррі?
— Щоб я — та й не знав! — пихато прокректав Чорний Сем. — Я це знав іще раніше від тебе. За кого ти мене маєш, за сліпого та ще й незрячого?
— Та годі! Господар наказав сідлати коней. Ми з тобою разом із містером Гейлі поїдемо ловити Ліззі.
— Оце вже зовсім інша річ! Сем стане їм у пригоді. Сем буде найголовнішим негром. Я її на раз-два спіймаю, а тоді поверну до маєтку, навіть не сумнівайтеся! Господар побачить, який Сем молодець!
— Не поспішай ловити Ліззі, Семе! — заспокоїв його Енді. — Ти краще гарненько усе зваж — адже місіс не хоче, щоб Ліззі впіймали. Ото вона тобі буде вдячна!..
— Оце справи! — задумливо мовив Чорний Сем, вирячивши здивовано очі і уточнивши недовірливо: — А ти звідки знаєш?
— Сам чув. Місіс Шелбі, почувши про зникнення Елізи, вигукнула: «Боже, поможи їй!» А господар ой як розсердився і каже: «Місіс Шелбі, ви кажете дурниці!» Та він все одно стане на її бік. Я знаю, як події розвиватимуться далі.
Чорний Сем задумливо скуйовдив своє волосся. Хоча його голову мудрою назвати важко, проте він завжди виділявся умінням віртуозно підлаштовуватися під зміну обставин і завжди враховував, куди вітер дме. У цій своїй здібності він перевершив би усіх політиканів світу, разом узятих. Він ще трохи помовчав, а тоді знову підсмикнув штани (мабуть, від цього йому краще думалося) і врешті сказав:
— Що є, то є, у цьому світі ніколи не знаєш напевно, де виграєш, а де програєш.
З того, як він наголосив слово «цьому», можна було припустити, що він чимало знає про особливості якихось інших світів.
— А я міг би заприсягнутися, що пані звелить обшукати всенький світ, аби лиш повернути Ліззі! — зізнався Сем.
— А воно, бач, он як! — сказав Енді. — Та ти, негре, не бачиш нічого далі свого носа. Місіс просто не хоче, щоб Елізин Гаррі потрапив до лап цього Гейлі. Всього й тієї справи!
— Авже-е-еж!.. — протяжно вимовив Сем у суто негритянській манері.
— Я тобі от що скажу, — вів Енді далі, — Поквапся з кіньми, місіс про тебе вже питала. Годі теревенити!
Почувши це, Сем організувався і швидко опинився біля дому. Він круто завернув коней до конов’язі і на ходу зіскочив з сідла. Норовливий жеребець містера Гейлі смикнувся і загарцював, напинаючи повіддя.