— На зиму, прошу пані, — не раз повторювала пані М., накладаючи фарбу на тонке волосся своїх постійних клієнток, — на зиму Європу треба замикати на чотири оберти. Залишалися б тільки ті, хто опікуються обладнанням і доглядають за електростанціями. Та й вони працювали б на півставки.
Це, треба визнати, було якесь уявлення про світ.
Люди трохи заздрили, що вони живуть таким життям і стільки подорожують, але оскільки не бачилися з ними щодня, то швидко про них забували, тим паче що не любили думати про тих, кому добре ведеться. І вже на початку грудня, коли з підвалів витягали штучні ялинки і прикрашали будинки ілюмінацією, ніхто не пам'ятав про панство М.
Тимчасом вони винаймали маленьке бунгало з дірявими стінами й заіржавілим душем десь на Пхукеті в Таїланді. Оснащені спиртівками й переносними холодильниками, вони вели життя вічних туристів, таке саме нудне, як і все, що стає рутиною. Підключалися лептопом до мережі, перевіряли стан рахунку, курс акцій, які вони були купили, і переконувались у важливості страхування здоров'я. Їх не цікавила ані політика, ані культурні події. Вони не ходили ні в кіно, ні в театри, хоча, звичайно, дивилися що-небудь на ютубі й без особливого зацікавлення відвідували місцеві музеї. Завдяки буккросингу брали книжки, які, прочитавши, одразу ж обмінювали на інші, не прив'язуючись до жодної фрази, стилю чи сюжету.
На жаль, стан серця пана М. був щораз гірший — лікар навіть ужив визначення «трагічний», — і подружжя здавало собі справу, що їхнє життя муситиме змінитися. Тому останньої зими вони не поїхали ні на Пхукет, ні до Шрі-Ланки, ні до дешевої, як борщ, Індонезії, а полетіли літаком в одне місце, назви якого зобов'язалися не називати. Значна частина акцій іще раніше була продана, щоб оплатити перебування в сучасній, стерильній лікарні в південному Китаї, де пан М. міг отримати нове серце.
Серце доставили туди своєчасно, сумісність тканин була досконалою, і операція пройшла успішно. Старе серце, оте європейське, спалили у шпитальному крематорії, хоча якийсь час дружина пана М. думала про те, щоб усе ж зберегти його і якось забрати додому. М. пригадав, що мав запитати, від кого походило нове серце і що сталося з людиною, від якої він дістав його. Так, мав про це запитати, але не пам'ятав, чи врешті-решт зробив це, чи взагалі була мова про донора. Щось про це було сказано загалом, але потім з'явилися якісь інші справи. Може, навіть не хотів питати про донора, може, в цій лікарні до цього б недобре поставилися. Зрештою, не випадало чекати від нього надто багато; він був хворий. Почувався погано, мав запаморочення і весь час неспокійно прислухався, як б'ється його нове серце. Йому здавалося, що робить це інакше, якось важко — наче біжить, наче тікає.
Весна в Європі розходиться хвилями. Проростає в південній Італії та Іспанії і обережно посувається на північ невідомо якими дорогами чи способами. У березні вона вже на півдні Франції і в Греції, у квітні вибухає у Швейцарії і на Балканах, у травні квітне в Німеччині і центральній Європі, щоб на початку червня прийти в Скандинавію.
Пан М. почувається вже добре. Повинен, однак, берегтися, а коли виходить на вулицю свого європейського міста, то надягає на ніс і вуста білу масочку. Рана загоюється, нагадує пробний ескіз до нового щасливого життя, випуклий рельєф, який наразі залишається тільки на папері тіла. Має відчуття якогось дивного перечікування, як це було в дитинстві, коли простір навколо нього ще не був заповнений значеннями і кожна подія здавалася єдиною й неповторною. Ось зграйка голубів зривається з газону й перелітає за будинки на якусь іншу площу. Їхні крила спричиняють рух повітря, часточки пилу підносяться й опадають, як солдати, яких надто рано покликали до бою і раптом розпустили по домівках. Пан М. усе трактує тепер як знак.
Крокує, досконало вписаний у пейзаж свого міста. Світ огортає його, як добре пошитий костюм, якраз на його мірку, задля його безкінечної зручності. Пан М. не має схильності до пишномовних визначень, він завжди займався машинами, його розум точний і прагматичний, тому він не вживає слова «щастя», каже радше «задоволення».