Подружжя М. переглянулося. У її погляді було заохочення, щоб то він питав, бо вони ж тут опинилися через нього, а йому спало на думку одне найпростіше запитання — чи він помре? Це було найдурніше запитання у світі, тож він його не поставив. Був злий на себе за те, що забув про всі свої записки і зауваги, про ті стани непевності, про думки, які мучили його ночами… Тоді озвалася його дружина й запитала чоловіка, що запарював чай, хто він. Солдат переклав запитання, задоволений собою, а той спочатку усміхнувся і, підкладаючи дрова, сказав щось, що здалося довшим, ніж звичайна відповідь. Подумавши, солдат переклав:
— Простий чоловік, який має око на маківці голови. Монах. Казати, що монах із оком на голові, але не мати слова, щоб відповісти. Багато часу бракує. Мало часу родиться.
Пан М. зібрав думки докупи й готовий був поставити своє перше запитання. Йому їх пригадалося більше.
— Чому на світі всього бракує? Чому не вистачає на всіх?
Солдат подивився на нього уважним поглядом, і пану М. здалося, що відчуває в ньому якусь нехіть. Потім той почав щось говорити монахові. Монах грався кийком, яким розгортав вугільний жар, а потім одразу згортав його купкою. Промовив кілька речень спокійним голосом, а потім кінцем розжареного кийка намалював у повітрі коло.
— Болить, — переклав солдат. — Кожен чоловік болить і кожна істота болить.
І тут він неначе запнувся й напружено вдивлявся в М. і його дружину, наче хотів примусити їх зрозуміти ці прості слова.
— Нічого немає, — безрадно додав він.
Монах покивав головою, а потім усміхнувся.
— Хто мені дав моє серце? — запитав пан М.
— Серце? — перепитав солдат, не зрозумівши, що чоловік мав на увазі.
М. показав на свою грудну клітку.
— Чоловік, який дав мені серце, міг походити звідкись із цих місць. Чи в нього його забрали? Що мені робити з цим? — він вирішив, що не буде нічого більше з'ясовувати, якщо той і так усе знає.
Солдат із несподіваною схвильованістю сказав щось монахові, а той підвів брови. Теж показав на своє серце. У його погляді раптом з'явився сумнів. Він мовчав, доливаючи їм чаю, який смакував гірко — травами. А потім почав говорити, але не чекав уже ніякого перекладу. Говорив і говорив, наче щось декламував, наче ворожив над тим чайничком — досить тихо, так, що треба було сидіти нерухомо, майже не дихаючи, аби почути звуки окремих слів. По якімсь часі пан М. розслабився. Голос монаха діяв на нього заспокійливо. Солдат крутився, явно відчуваючи дискомфорт, що занедбує свою працю. Пробував навіть боязко перервати монаха, але той зупинив його рухом руки, наче відганяв набридливу муху. Може, вірив, що мелодія китайської мови увімкне невживані до цього часу мозкові з'єднання, пробудить якісь імпульси, і переклад стане непотрібним. Якщо всі ми маємо характер будди… Але подружжя М нічого не розуміло. Солдат безрадно знизав плечима, а потім почав поправляти шнурівки своїх військових черевиків.
Монах закінчив, жар у печі потемнів і став криваво-червоний.
— Уже пізно, мусимо йти, — сказала пані М., коли зрозуміла, що нічого більше тут не відбудеться.
Встала, а за нею — неохоче — і її чоловік.
Донизу верталися в темряві, їхні ноги, взуті в найкращі для гірських мандрівок черевики, сповзали по схилу, бо розм'яклі стежки перетворилися на вогке місиво. Холоші штанів були поплямлені сірою грязюкою.
Солдатові вони заплатили більше, ніж той сподівався, а він подякував, зворушений, але й незадоволений собою, засоромлений.
Того вечора вони пакувалися в мовчанні. Уночі пана М. знову мучили кошмари, він лежав у нагрітому, душному повітрі готельного номера, і єдиний рятунок був у тому, щоби просто вдивлятися в темряву. Вранці вони вирушили на аеродром, а потім далі, туди, де в цю пору року було їхнє місце, — до Таїланду. Решту цієї зими перебули відносно спокійно, головно вилежуючись на пляжі й перевіряючи в інтернеті стан свого рахунку. Навесні повернулися до Європи, аби з належною повагою взяти у власність своє життя.
Transfugium[6]
Коли вона виїжджає зі стоянки, авто-авто ставить їй кілька рутинних запитань — між іншим: чи бажає вона музику і яку або підвищити чи знизити температуру всередині і чи наситити повітря якимось запахом. Додає також, що в ціну проїзду входять розмови на обрану тему, і монотонним голосом починає перераховувати: «Сфери функціонування імплантаційного оздоровчого страхування», «Вигідні інвестиції: ринок нерухомості у Гренландії», «Перехід від двополюсних систем до однополюсних: витрати і вигоди», «Як baby-design став частиною еволюції», «Здоров'я — антропогеронтологія — перспективи розвитку».