По телевізору тепер безупинно показували локальні жеребкування з Вибору Гідних. Ті, хто пройшли кваліфікаційний відбір, утворювали групу, що налічувала кілька десятків осіб, скеровувану на головне жеребкування — Щасливий Шанс. Відбувалося воно під кінець вересня, коли світ остигав після вбивчої літньої спеки, яка от-от мала перетворитися на затяжні дощі. Жеребкування транслювалося всіма станціями. Потім, у День Поваги, коли тривалість дня зрівнювалася з тривалістю ночі вдруге в році, вибирали шістьох Гідних із Гідних, які утворювали Стигму. Символ Стигми — стару літеру, яка нагадувала серп або гак, — відтоді можна було побачити всюди, почавши від майок, поштівок із побажаннями і реклам і закінчуючи горнятками. Біографії Гідних детально переповідали та обговорювали, а їхні обличчя вже через два тижні ставали більш упізнаваними, ніж обличчя всілякого роду знаменитостей. Стигма одразу вирушала на майже тримісячне усамітнення, щоби в стані ідеального очищення віддати данину традиції.
Ілонові, властиво, добре було в товаристві двох жінок: у лазничці пахло косметикою, в кухні стіл завжди був чистенько витертий, а їжа схована в холодильник, до того ж завдяки їхнім голосам дім оживав. Вони говорили з ним, зачіпали його звичайними питаннями про хліб, апетит, погоду, плани. Увечері, коли він, втомлений і сповнений неспокою, повертався з Клінік, вони кликали його на пиво або чай, сідали напроти одна біля одної, а їхні очі вдивлялися в нього з ледь прихованою цікавістю. Він мав враження, що з Орести назавжди випарувався колишній смуток і вигорів у ній бунт. Тепер вона частіше жартувала з ним, розслаблена, зарум'янена. Він любив дивитися на неї, коли вона була в такій формі. Відчував, що зв'язки між ними знову зміцнюються. Намагався не показувати доньці, як сильно йому на ній залежить. Вони, ясна річ, хотіли, щоб він розповідав їм, як воно там усередині, в найтаємничішому механізмі світу. Те, що цим цікавилася його донька, спершу його здивувало, а потім захопило, він відчув себе кимось важливим. Тому він розповідав, а вони ставили запитання, і кожне починалося словами: «А правда, що..?»
Спочатку запитали про стать.
Ілон належав до тих втаємничених, які добре знали, що, говорячи про Монодікоса «він», ми чинимо відверте зловживання — з будь-якої точки зору. Для нього повинно існувати якесь особливе слово, спеціальний займенник, і, власне кажучи, невідомо, чому його ще не вигадали. Хіба тому, що в мові взагалі бракувало слів для називання його, Монодікоса — щонайбільше можна було використати велику літеру в займенниках або визначення на кшталт «Який Несе в Майбутнє», які настільки метафоричні й відірвані, що вже нічого не значать. Ніякі слова не можуть передати чуда його існування.
Легенда натякала — хоча вголос про це не говорили, — що кожні вісімдесят-дев'яносто років Монодікос змінює стать, ніколи не повністю, але ця його риса коливається в часі. Ілон чув про це від батька, який, однак, цього на власні очі не бачив, йому про це розповідав його батько, властиво, названий батько, вітчим — головний рекон п'ятдесят років тому. А йому розповідав про це його попередник, який був свідком цього процесу коливання статі. Тоді Монодікос був чимось на зразок жінки, «чимось на зразок», бо все одно говорили про нього «він», наче людський розум не здатен був прийняти ідею Нашої Сестри замість Нашого Брата. Ілон бачив колись рисунки з давніх часів, коли ще можна було малювати тіло Монодікоса і коли проводилися дослідження над ним. Стать там найчастіше оминалася. Залишалися чутки. Зараз, коли Ілон оглядав тіло Монодікоса щоденно, часом упродовж багатьох годин, — худе, скатоване, зболіле тіло, яке якнайшвидше слід привести в добрий стан, — він взагалі не думав про стать. Відмінність Монодікоса була очевидною, але важко було порівнювати її з чим би то не було. Ілон не любив цих тем. Стать завжди була для нього абстрактним придатком, поверховою рисою і, по суті, маловажною. Тим паче, що він мав дочку. Можливо, якби мав сина, то думав би інакше. Він пустив це запитання дівчат повз вуха, але помітив розчарування в їхніх очах.
— А чи правда, що недостатньо спеціальної комісії, аби ствердити його смерть, а висилають ще скани його мозку найкращим клінікам на світі? — запитала Філіпа.