Во всей Украине всего пара тысяч человек отбывает наказание в виде ограничения свободы (против 200 тысяч заключенных в тюрьмах и лагерях), причем из этой пары тысяч около половины переводятся в поселок строгого режима, в качестве поощрения. Так что о том, что такое на самом деле «ограничение свободы», подчас не знают ни адвокаты, ни прокуроры, ни менты. Судья вот только, судя по гниденькой ухмылке, знал. Апелляцию подала как защита, так и прокуратура, обе были отклонены. Потом наступил Новый Год (на этот раз он был встречен в бодрой анархистской компании), несколько раз мы успели убедить себя, что я отбуду свое «ограничение свободы» дома, и даже отметить этот факт. Потом меня вызвали в инспекцию по исполнению наказаний и вручили путевку в исправительный центр в поселок Коцюбинское. Между преступлением и приговором прошло почти десять месяцев, между приговором и наказанием — полгода.
ПРИГОВОР
№ 1-329/10
ВИРОК
Iменем України
09.09.2010 року м. КиїВ
Печерський районний суд м. Києва в складi:
головуючого суддi
Пiдпалого В.В.
при секретарях
Голуновiй М.Ю., Табалi Я.В., Зененко В.Р., Полтавець А.I.,
за участю прокурорiв
Байдюка Д.А., Бевзенко Ю.П., Бондура Д.В., Менчиця С.Є., Нiдзельська О.О., Панчишина М.Я., Яценка В.I.
захисникiв
ОСОБА_13 та адвоката ОСОБА_14,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданi в примiщеннi Печерського районного суду м. Києва справу по обвинуваченню:
ОСОБА_15, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Луганська, українця, громадянина України, з неповною вищою освiтою, працюючого на момент вчинення злочину на посади лаборанта в унiверситетi iм. Фрiдрiха (Нiмеччина), неодруженного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ранiше не судимого
у вчиненнi злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, —
ВСТАНОВИВ:
Так, 02.11.2009 р. близько 16 год. 00 хв., бiля буд. № 5 по вул. Грушевського у м. Києвi ОСОБА_15 кiючи у групi та спiльно iз невстановленою органами досудового слiдства особою, навпроти Верховної Ради України, маючi на метi отримати найбiльш публiчну значимiсть та публiчний резонанс своїх дiй грубо порушив громадський порядок з мотивiв явної неповаги до суспiльства, що супроводжувалось винятковим цинiзмом, демонстративно проявляючи зневагу до норм моральностi, в присутностi стороннiх осiб публiчно оголились та iмiтували сцени статевого акту.
Пiдсудний ОСОБА_15 пiд час судового засiдання свою вину у вчиненнi злочину, що йому iнкримiнується, не визнав, зазначив, що злочин вiн не вчиняв i показав, що 02.11.2009 року вiн хулiганських дiй не вчиняв, громадський порядок не порушував, а проводив заздалегiдь сплановану акцiю протесту проти дiяльностi «Нацiональної експертної комiсiї по захисту моралi», захищаючи право людини на свободу самовиразу та доступу до iнформацiї. Дiйсно, 02.11.2009 року вiн розпочав свою акцiю в Марiїнському парку з дiвчиною, з якою напередоднi познайомився в мережi iнтернет. Потiм, вони перемiстились на майданчик поряд з будiвлею Верховної Ради України та наметовим мiстечком, де вони роздягнулись та почати iмiтувати сцени статевого акту. Запрошеннi на цю акцiю журналiсти робили фото- та вiдеозйомку. Пiд час проведення цих дiй до них дiйсно пiдходiв свiдок ОСОБА_16 який нецензурно коментував їх дiї. Бiльш нiкого вiн не бачив. Коли акцiя закiнчилась i вони одягались, до них пiдiйшли працiвники мiлiцiї, якi їх затримали. Пiд час його затримання мiж ним, журналiстами та мешканцями наметового мiстечка виник конфлiкт з приводу вчинених ним дiй. Вважає, що в його дiях є ознаки адмiнiстративного правопорушення передбаченого ст. 185-1 КУпАП, а саме порушення порядку органiзацiї та проведення зiбрань, мiтингiв, вуличних походiв та демонстрацiй. Крiм того, вважає, що хулiганськi дiї вiдносно нього були вчиненi iншими особами, якi намагались зiрвати акцiю протесту й побити його та журналiстiв, якi були ним запрощенi.
Проте, виннiсть ОСОБА_15 у iнкримiнованому йому злочинi, пiдтверджується наступними доказами:
— показаннями свiдка ОСОБА_16 в судовому засiданнi, з яких убачається, що 02.11.2009 року, приблизно о 16 год.00 хв., коли вiн знаходився в палацi наметового мiстечка, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5 то через вiкно вiн побачив велике скупчення людей та багато журналiстiв iз фотокамерами. Пiсля цього вiн побачив як хлопець, як йому потiм стало вiдомо ОСОБА_15 та дiвчина зняли iз себе весь одяг та будучи повнiстю голими почали iмiтувати статевий акт та хизувалися своїми статевими органами, при цьому ОСОБА_15 засовував пальці до статевих органів дівчини, а та підігрувала йому. Журналісти, які стояли поруч, вказані дії фотографували з різних сторін. Коли він побачив таке робиться, то вибіг до них та почав їм робити зауваження. Але на його крики та прохання ті ніяк не реагували, а навпаки ще більше почали імітувати статевий акт та прилюдно показувати свої статеві органи. Крім нього, їх просили припинити показувати таке й інші люди, які проходили повз них, але ті двоє не реагували. Крім того, журналісти, коли побачили, що він вийшов із палатки, то вони відразу почали фотографувати його на фоні вказаного імітованого статевого акту;