А коли Лін повернулася з душу, вони про це вже й не згадували.
5
Посеред ранкового прийому пацієнтів приїхав Маккензі. Дженіс принесла цю новину разом з нотатками про чергового пацієнта. По очах було видно, що вона мало не лускає від цікавості.
— Якийсь полісмен хоче вас бачити. Старший інспектор Маккензі.
Я чомусь не здивувався. Подивився на записи пацієнтки Енн Бенчлі: вісімдесятирічна жінка з хронічним артритом. Регулярний візит.
— Ще багато чекають? — запитав я, перериваючи роботу.
— Після цієї ще три.
— Скажіть йому, що я довго буду зайнятий. І запросіть місіс Бенчлі.
Вона всім своїм виглядом показала здивування, проте нічого не промовила. Годі й сумніватися, чи є в селищі бодай один мешканець, який би не знав про знайдене напередодні тіло. Але досі ніхто начебто не встановив зв’язку з Саллі Палмер. Я міркував, чи довго так буде.
Дженіс вийшла, я вдавав, ніби вивчаю історію хвороби. Звісно, Маккензі не прийшов би просто побалакати. І навряд чи хтось із ранкових пацієнтів звернувся з терміновими випадками. Не знаю, чого я змушував його чекати, — може, глибоко в душі опирався тому, що можу почути.
Я спробував не думати про це, приймаючи наступного пацієнта. Співчутливо спостерігав, як місіс Бенчлі демонструє вузлуваті руки, казав їй очікувані заспокійливі й даремні слова, виписував черговий рецепт та мляво всміхався, коли вона, задоволена, кульгаючи вийшла з кабінету. Після цього, подумав я, відкладати зустріч уже неможливо.
— Запросіть його, — сказав я Дженіс.
— Він не дуже задоволений, — попередила вона мене.
Маккензі був дуже незадоволений. Обличчя розчервонілося від люті, щелепа загрозливо випирала.
— Як мило, що ви дозволили ввійти, докторе Гантер, — пробурчав він, майже не приховуючи сарказму. При ньому була шкіряна тека. Він без запрошення всівся навпроти мене та поклав її на коліна.
— Чим можу бути корисний, інспекторе?
— Просто хотів би уточнити пару моментів.
— Ви ідентифікували тіло?
— Ще ні.
Він вийняв пакетик м’ятних льодяників та кинув один у рот. Я чекав. Я добре знав поліціянтів, мене такі ігри не бентежили.
— Я й не гадав, що такі місця, як оце, збереглися. Знаєте, маленьке, з родинними лікарями, з візитами до пацієнтів, все таке, — він озирнувся. Очі зупинилися на книжкових полицях. — Багато книжок із психології, бачу. Це ви цікавитеся?
— Вони не мої, мого партнера.
— А. То скільки всього у вас пацієнтів на двох?
Я міркував, до чого він веде.
— П’ять-шість сотень разом, гадаю.
— Так багато?
— Селище маленьке, але прилегла територія велика.
Він кивнув, ніби це була звичайна розмова.
— Робота терапевта в місті трохи інакша.
— Мабуть, так.
— Скучаєте за Лондоном?
Тепер я знав, до чого це все. Знову нічого дивного. Звичний тягар тиснув на плечі.
— Можливо, ви краще скажете, чого хочете?
— Я тут дещо розвідав після нашої вчорашньої розмови. Я все ж таки поліціянт, — він холодно поглянув на мене. — Маєте солідне резюме, докторе Гантер. Не таке, яке чекаєш від сільського терапевта.
Він розстібнув блискавку на теці, демонстративно почав виймати з неї папери.
— Ось ваш диплом лікаря, ось диплом доктора філософії з антропології. Птах високого польоту, як почитати. Потім стажування в Штатах, в Університеті Теннессі, ще до повернення до Сполученого Королівства. Фахівець із судової антропологічної експертизи. — Він підняв голову. — Знаєте, я навіть не знав достеменно, що таке судова антропологія, а я вже понад двадцять років служу в поліції. Звісно, що таке судмедекспертиза, мені відомо. Але антропологія? Завжди думав, що вона вивчає старі кістки. Щось типу археології. Он воно як буває — живеш і не знаєш.
— Не хочу вас підганяти, але мене пацієнти чекають.
— О, я не заберу більше часу, ніж потрібно. Але я тут ще в інтернеті покопався — ви до того ж і статті пишете. Цікаві заголовки. — Він узяв аркуш. — «Роль ентомології в аналізі тіла для встановлення часу смерті», «Хімія процесу розкладу тіла людини». — Він опустив аркуш. — Досить фахові тексти. Ну, я зателефонував другові до Лондона, інспекторові в міській поліції. Виявляється, він про вас чув. Дивина: схоже, ви працювали консультантом з багатьма поліційними підрозділами, на багатьох розслідуваннях убивств. Англія, Шотландія, навіть Північна Ірландія. Мій контактер повідомляє, що ви були одним з небагатьох зареєстрованих судових антропологів у країні. Працювали на масових похованнях в Іраку, Боснії, Конґо… самі можете продовжити перелік. За його словами, ви неабиякий експерт у тому, що стосується людських останків. Не тільки з точки зору їх ідентифікації, але й у визначенні, як давно людина померла, від чого тощо. Він сказав, вас кликали, коли патологоанатоми складали інструменти.