Новомодна хвороба встеляє вам шлях у звичні статеві дірки, шановні добродії, туди, звідки ви раніше постійно хотіли дати дмухача. Тепер це стало питанням життя — ви маєте довіряти своїй партнерці, інакше вам залишається тільки пряма дорога до лікаря. Але ж колись перед вами, здавалося, були відкриті всі шляхи, на які ви, улюблені мандрівники, звертали, відчуваючи щастя від вашого безсмертя й виконуючи на вашій кишеньковій гармоніці різні номери. Як часто ви засмучувалися через свої глухі інструменти! Нині всі ми, дивлячись один на одного, крутимо ручку й, паруючи від жадібності, подаємо себе під своїм власним соусом. Огидний завсідник природження тепер харчується тільки вдома, адже там найсмачніше. Нарешті чоловік відповідає своїй штуковині, що бовтається на ньому й встає дибки. Раніше за першої-ліпшої нагоди він обрізав дружину як живопліт, а тепер він сам дико розростається перед нею. Така-от дрібниця! Кожен має навчитися обходитися з нею, щоб пополірувати сідниці своїй партнерці й спочити вічним сном, адже колишнього простору у виборі інших партнерів більше нема, а ця жінка досить простора! Нині чоловіки запливли жиром, і тепер їм ближчі й рідніші почуття, по які далеко ходити не випадає. Колись чоловікові будь-яку жінку готували на його бажання. Нині він випорожняється у власну дружину, а вона раз у раз обполоще його столовий прилад. Огидний гість насолоджується її сідницями, зігрітими простирадлом. Він повністю зосереджений на тому, щоб підтримувати ерекцію на зарослій галявині свого таза, у якому все булькає й пузириться. Він живе в постійному страху, що втратить форму й що його замінить який-небудь люб’язний незнайомець. Атож, хіть. Усі хочуть вибудувати себе з неї! Але от використовувати її як підмурівок я б вам, якби опинилася на вашому місці, не радила.
Вічні мандрівці крадуться, немов дикі звірі, квітучими вулицями, скидаючи вниз уламки скель. Для потужних вибухопакетів їм, цим чоловікам, потрібно миле й затишне лоно, у якому вони могли б постійно жити. Поки вони в череді, вони ще боязкі, і м’ясисті жмутки їхні вкриті потом прозорих пластмасових плівок. Але незабаром, коли сонце обпалить їх своїм промінням, вони постануть, сік потече з вузенького канальця, що дедалі ширшатиме й ширшатиме, а потім сонце засмалить щосили, вологий смітник вибухне, і різкий запах їхньої статі розійдеться над автомобільними стоянками. Зіниці звужуються в напрузі, коли вони намагаються зрівняти двічі по два, доти, доки їхній возик не приземлиться де-небудь у канаві і їхні бажання, звільнившись від збруї, не вирушать побродити у пошуках нової тварини, що могла б їх звідти витягнути. Чоловіки недаремно пожили на цьому світі. Їм дзюрять просто в обличчя, коли вони того захочуть, і вони тихо лежать під статевим кущиком, рослинність якого оберігали. Тепер кущик поливає їх сам. За яку-небудь нову брошку на таке здатна вдома навіть безпристрасна Ґерті, якщо, міцно стиснувши кулака, як слід затопити його в її вгноєну грядку, щоб земля розкрилась, а вона сама розмерзлася й розслабила свій сфінктер. Таке задоволення може дозволити собі кожен із нас, не ховаючись у нашій зневірі, у нашій криївці, де нас оточують самі лише меблі. Ми-бо люди, що постійно стежать за собою, щоб не знизилися наші життєві стандарти.
Час з’їдає хіть, з якої ми простромлюємо один одного й пронизливо кричимо, оскільки вранці заведено укладати ще більше тіло поруч із нашим сміттєвим відвалом. А от ті, хто утомився від життя, ті жеруть один одного живцем разом зі шкірою й волоссям. Їм легше, їм не потрібно стежити за фігурою або знебарвлювати волосся, вони самі безбарвні. Вони тупцюють перед фабричною машиною, стоптуючи підметки, і постійно підмітають навколо себе. І коли вони оглядаються навколо, то бачать, що стоки із каналізації забруднюють струмок, І вся їхня праця, вся праця, що її вони проробили, тисне сухими брикетами їм на груди. А директор фабрики, підтримуваної державою й перекачуваної за кордон, хоче тільки одного — пирскати в цю почвару, у свою дружину. Вона випускає небезпеку з вечора до ранку. Як він наважується залізати до неї в сідницю, туди, де тесля не поставив затичку? Коли ж святому Губерту, заступникові мисливців і його єгереві, буде дозволено заснути прямо в запашистій лисячій норі, в якій його піймали? Хто, якщо не він, опуститься перед дружиною на коліна, дістане удар по нервах і відповість на нього ударом прямо в її зморшки, в одну за іншою? Вона являє свій лик згори, а його обіцянки несуться знизу, з торговельного намету, злітаючи з двійчастого язика його плоті. Вітер овіває поля, і жінки постійно кружляють навколо нас. Ми живимося ними, живимося разом з ними. І наш жвавий рух не заважає жителям найближчих будинків, він спрямований туди, де вони можуть регулювати свій власний рух.