Директор уже запустив руку в кишеню й через тканину гладить свого милого дружка. Ось-ось його щедро відміряний струмінь жбухне на жінку. І дитина бурхливо випромінює радість. З ними непросто, дитина вже никне, немов трава для дрібної худоби, під лезами матері, що люто впиваються в її плоть. Мати хихикає, волосся її забруднене пилякою, тутешню господарку чистота підлоги не обходить. Дитина поривається розповісти, яких фіґлів з ним настроїли його приятелі. Однак батько не має часу, що маєте ви, аби виявляти любов до дітей. Він безпорадно стоїть на колінах, підносячись над своєю родиною, над тією єдиною дещицею посеред суцільної величі, що її він створив. Усі зривають боки від сміху. Батько поперемінно лоскоче то дружину, то сина, немов бажаючи витягти з них життя. Сміх не припиняється, а чоловіча розчуленість мало-помалу тане. Дитина йому явно до лампочки! Батько бере на приціл материнські коліна, на яких він сам би залюбки посидів. Дитина не задавлена щастям, але й нещастя її не надто гнітить, тут щось треба зробити. Дитину варто закликати до порядку, ще б пак, вона має прибрати у власній кімнаті! Присутність матері завжди улегшує тягар хвороби. Жінкам доводиться зберігати в собі чоловіка, щоб той у жалобній залі міг уберегтися від вогненної бурі, що вночі викидає із себе тіла, наче песик свої фекалії, щоб усі могли опорожнитися й міцно спати після цього. На ріденькі гілочки розвішують пишні різдвяні прикраси. Головне те, що ми жили й що нас світлим почерком записали на табличках, а те, що ми їли спочатку, прописано в меню зі святими дарами згори донизу! Ні, тут, на цих шпалерах, тільки смак почувається як риба у воді! Син, наша публіка, багато чого знає про сплітання тіл і лакування нігтів з інших попередніх ситуацій. Він уторговує в батька обіцянку, в якій головну роль грають Бог і ідол спортивних захоплень. Його звуть обіцянки, що долинають із вражаючих сніжних килимів, накинутих на заобрійні гори. Я маю на увазі — цікаво буде глянути, як сила-силенна лижників рвоне схилом до самого пупа землі. Дитині обіцяють сюрприз, адже батько очікує багато чого від тіла матері й від її розвилок, які ховаються у нічній пітьмі: у цьому ландшафті не поміститься п’ять тисяч чоловік!
На них, на цих панах, мало не тріскають від цілеспрямованості штани, син теж у цьому бере участь. Цій дитині, якій мати не може закинути надто швидкий ріст, вона сама кинула себе як убогий харч. Дитина, що належить до свіжої порослі, вихована матір’ю, заведена, як механічна іграшка, і тепер її ніяк не зупинити, вона бігає й бігає! Однак повернімося до панів, серед яких пан директор стоїть найвище. Його перчик будь-якої хвилини миттю може відродитися з теплої піни у ванні й вистромиться звідти. Він може трудитися, а потім його знову залюбки прийме в себе доля, в якій стане сили для занять тенісом, катання на мотоциклі й на інших засобах пересування. Шановні добродії, коли ви ступаєте, у вас розгойдується причандалля, чоловіки в ріденькому чагарнику готові пуститися на все лихо, а ось я залишаюсь одна. Дитина замислилася над одним із періодів у геологічній історії землі, що їй, на жаль (запізно!), неможливо пережити заднім числом. Батько приніс синові енциклопедію й повчально схилився над своїм дітваком, над своїм обміркованим нечисленним нащадком. Якби він був доросліший, інтереси матері надто сильно відволікали б його від батька. Батько хоче прикувати дружину до постелі самим собою, отруйний, наче хвороба: Бог паскудник, але річ не про нього.