Шапокляк, немов льотчик,
Крокодил зарядив кулемет!
І ось вертоліт, отримавши на себе жучка, як довбанув з авіагармат по своєму візаві. Той отримав ушкодження і почав диміти. А інші гелікоптери закружляли. І по них теж вогонь, а вони у відповідь. Ось пішла потіха. Одна з вертушок уже стала падати, залишаючи димний хвіст.
А за нею та інша. Ось це дійсно потіха і міжусобна лайка.
Хлопчик кивнув своїй подрузі:
- Як розбирання?
Адала буркнула:
- Пощастило!
Едік образився і надув рум'яні щоки.
- Може, ти ще скажеш, халяво?
Дівчинка стукнула себе прозорим шоломом, але промовчала. Тим часом упали одразу два вертольоти. І один потрапив у замок, теж пошкодивши одразу три гармати.
Хлопчик-геній прочирикав:
- Погодься, спритно!
Дівчинка відповіла:
- Можливо, що й спритно, і як тут не підтримати!
Два останні вертольоти з силою зіткнулися, і зараз вибухнули. І знову спалахнув спалах. Оце чудово!
Едік заспівав:
Великий геній, розваги фортуни,
І водночас, людина...
Поезії ліричні струни,
Щоб мати гідне серце століття!
Отож і другий раунд пройшов на користь відважних дітей. І керуючий супержучок із чіпом повернувся на долоню пацану.
Дівча відзначила:
- Так, це ми непогано діємо. Але у ворога може виявити і джокер у кишені!
Едік з усмішкою відповів:
- Знав я одного джокера. А точніше не одного. В іграх та кіно були такі ось кадри!
Ворота замку знову відчинилися. Цього разу з них стали виходити монстри більшими. Вони навіть згиналися, щоби виповзти.
В даному випадку крокують роботи!
Хлопчик-геній вигукнув:
- Євангеліон !
Дівчинка здивовано запитала:
- Що?
Едік з посмішок пояснив:
- Цей мультсеріал було знято на тій планеті, звідки я родом. І там теж були такі великі роботи!
Адала помітила:
- Планета у вас дивовижна. Ти якось казав, що у вас понад двісті країн.
Хлопчик із зітханням відповів:
- Так, на жаль, так воно й є.
Дівчинка недовірливо запитала:
- А чому на жаль? Можливо, якраз на щастя. Тому що мати стільки країн та культур на одній планеті, здорово!
Едік заперечив:
- Ні! Не дуже й здорово. Люди надто часто воюють і пускають у хід кулаки. Тобто, я хотів сказати, різні країни надто часто конфліктують і кидають одна на одну ракети.
Адала зітхнувши помітила:
- Та це...
Хлопчик-воїн рішуче закінчив:
- Неподобство! А поки що займемося роботами!
А електронних монстрів вийшла справді ціла дюжина. І на них зброї стільки, що можуть зруйнувати ціле місто.
Едік помітив:
- Тут проти них потрібний інший підхід.
І хлопчик витяг з кишені невеликий прилад з антеною.
Дівчинка з подивом запитала:
- Що це таке?
Едік відповів із усмішкою:
- Переносник швидких, але руйнівних вірусів!
Адала прочирикала у відповідь:
- Ах, які віруси, віруси- шкодируси !
Хлопчик поправив:
- Ні! Наша мета захистити добро, а не шкодити людям, чи сайкалам , чи навіть їхнім роботам!