— Поліція! — гаркнув Лепські своїм фірмовим голосом копа, відштовхнув плечем чоловіка й перевірив телефон-автомат. Конверт зник! Лепські відступив, пропускаючи товстуна, що увесь цей час витріщався на нього, й швидко пішов за Джейкобі.
Це була саме та жінка!
Лепські увімкнув рацію.
— Це вона! Вона виходить! — Він вибіг на вулицю, коли дівчина вже йшла до паркувального майданчика. Лепські схвально кивнув, побачивши, як Джейкобі збочив і рушив до своєї машини. — Вона йде парковкою, Дейве! Їдьте до північного виходу й чекайте. «Б’юїк» 55789. Хапайте їх, щойно вони з’являться біля виїзду. Енді! Перекрий південний вихід. — Вимкнувши рацію, Лепські побіг до машини Джейкобі, заскочив у неї. У Джейкобі рація була увімкненою й передавала інструкції шістьом патрульним машинам, які стояли в оточенні десь за кілометр від аеропорту.
Водії патрульних машин знали, що робити. Автівки були розкидані так, щоб перекривати кожен виїзд із Парадайз-Сіті. Це було їхнє завдання. Три поліцейські машини в аеропорту мали би переслідувати «б’юїк», якщо він поїде назад до міста.
На зв’язок вийшов Дейв Фаррелл.
— Північний вихід, Томе. Вони прямують до міста. Я за ними.
— Поїхали, — сказав Лепські — й Джейкобі завів автівку.
Девід Джексон-молодший ліг спати п’яним, п’яним і прокинувся. Цього ранку він мав зустрічати в аеропорту матір, яка прилітала в гості з Нью-Йорка. Він обожнював матір, але як же сильно він хотів, щоб вона не вирішила приїхати до Парадайз-Сіті саме тоді, коли в нього напередодні був гульбан ув «Іспанському готелі». Мама була важливою для нього. Вона була його рятувальною соломинкою, і він часом цінував її. Вона була місточком між Девідом та батьком. Мати постійно та невтомно клопотала за нього, і якби не це, Девіда Джексона-молодшого давно би позбавили спадку. А що його батько мав статок у п’ятнадцять мільйонів доларів, то сама лише думка про втрату спадщини лякала Девіда Джексона-хмолодшого більше, ніж будь-що з пізніх творів Деймона Ранйона.
Тож, прокинувшись по обіді, він виштовхав себе з ліжка, розуміючи: найменше, що зараз слід зробити, — приїхати вчасно в аеропорт і зустріти матір, навіть якщо вона вб’є його на місці. Від похмілля він почувався, ніби перемелений через м’ясорубку. Щойно сівши за кермо спортивного «ягуара», Девід Джексон-молодший зробив добрячий ковток шотландського віскі, пляшку якого завжди тримав у машині. Це бодай трохи полегшило нестерпний головний біль.
Поглянувши на золотий годинник, Девід зрозумів, що має усього п’ятнадцять хвилин, аби домчати до аеропорту, перш ніж літак його мами приземлиться.
Підбадьорений алкоголем, він прийняв цей виклик і помчав униз бульваром до аеропорту на швидкості пілота Формули-1 з навичками малої дитини.
Від трьох зіткнень його автомобіль врятувала лише вправність інших водіїв. Виїхавши з потоку міського транспорту на шосе, Девід втиснув педаль газу в підлогу. Машина рвонулась уперед. Він поглянув на годинник. Була 12:30. Коли їдеш на швидкості 177 кілометрів на годину, відволікатися від дороги нерозумно, а дивитися на годинник — фатально.
Продовгуватий капот «ягуара» врізався у бік запилюженого синього «б’юїка», який зненацька вилетів на шосе з дороги, що вела до аеропорту.
Сила удару розвернула «б’юїк» упоперек шосе. Третя машина, не в змозі зупинитися, врізалась у нього й заглухла.
«Ягуар» знесло з дороги, він перекинувся, впав на дах і вибухнув. Девід Джексон-молодший помер ще до того, як полум’я перетворило його тіло на обвуглений шмат м’яса.
Чак бачив, як на нього нісся «ягуар», але нічого не міг вдіяти. Він відчув поштовх удару, а вже наступної миті уламки вітрового скла полетіли в нього шрапнеллю.
Потім, з якогось дива, дверцята машини розчахнулись і якась сила вирвала їх геть. Чака викинуло з машини, і він упав долілиць на дорогу.
Чак так і залишився лежати, із жахом спостерігаючи, як навколо нього утворюється калюжа крові, усвідомлюючи, що то його власна кров. Навіть зараз, попри біль, страх та розуміння, що він заживо стікає кров’ю, Чак не міг думати ні про що інше, окрім грошей з бардачка «б’юїка». Йому заледве вдалося підвестись. Хлопець чув приглушені завивання сирен і вигуки голосів. Байдужий до всього, він, нетвердо ступаючи, дійшов до розбитого «б’юїка» і потягнувся за грішми.
Річка палаючого бензину з «ягуара» сповзала схилом дороги, наче помаранчево-червона змія, і дісталася «б’юїка» саме тієї миті, коли закривавлені пальці Чака намацали конверт у бардачку.
Протікаючий бензобак «б’юїка» вибухнув.
Чака підняло в повітря, одяг на ньому спалахнув, а його самого кинуло на перевернутий догори колесами «ягуар».
Вісім
Полум’я від вибуху вже охопило третю машину, Лепські та Джейкобі силою прокладали собі шлях крізь натовп глядачів, чорний дим приховав мертве тіло Чака. У цей момент смаглява рука міцно вхопила Меґ за зап’ясток і висмикнула з полум’я та диму.
Дівчина була в стані шоку.
Їй вдалось уникнути уламків скла, але удар від зіткнення був настільки сильний, що їй здавалось, ніби мозок усередині відірвався від черепної коробки. Меґ лише усвідомлювала, що її тягнуть від машини, і могла тільки перебирати ногами. Осліплена, вона тремтіла, відчуваючи, як врізається в інших, коли індіанець тягнув її крізь натовп. Люди зиркали на неї, але швидко повертали погляди до палаючої машини.
Коли вибухнув бензобак третьої машини, увесь натовп відсахнувся, і Меґ впала на коліна. Вона відчула, як хтось рвучко підняв її на ноги, відчула міцні руки, що тримали її, а потім знепритомніла.
Індіанець, який притримував дівчину, підхопив її тіло і перекинув на плече. Низько схиливши голову, він пробирався крізь натовп. Чорний дим виривався з палаючих машин, приховуючи його фігуру.
Усі, хто помічав дивну пару, були переконані, що індіанець рятує дурненьку дівчину, яка зомліла. Запах смажених тіл, нестримні язики полум’я і густий дим були значно цікавішими за якогось індіанця із брудною гіллі на плечі. Натовп пропустив їх, а потім подався вперед, бо саме починало горіти тіло Чака.
Дейв Фаррелл спостерігав за зіткненням зі своєї поліцейської машини на північному виїзді з аеропорту і повідомив про все Бейґлерові.
— У нас тут масштабна автотроща, — доповів він. — Шосе повністю заблоковано. Нам потрібна допомога.
«Б’юїк» 55789 теж причетний. Пожежна бригада з аеропорту вже працює. На шосе довгий затор. Повторюю! Нам потрібна допомога.
У цей час Лепські, а за ним Джейкобі пробилися крізь натовп і дим до палаючого «б’юїка». Двоє детективів побачили язики полум’я навколо Чака, тіло якого лежало згори на півобгорілих колесах перевернутого «ягуара». Спека була такою, що вони не могли підійти до палаючого тіла ближче, ніж на кілька метрів.
Із завиванням сирен приїхала пожежна бригада з аеропорту і почала заливати піною три палаючі машини.
Хвилин через десять Лепські вже доповів Бейґлєрові. Вислухавши його звіт, Бейґлер наказав повертатись в управління, а інших детективів лишити, щоб допомогли розрулити затор.
Індіанець, котрий витягнув Меґ із розтрощеного «б’юїка», сидів у високій кабіні своєї п’ятнадцятитонної вантажівки, склавши руки на кермі. Він терпляче очікував, доки поліція врегулює затор і можна буде поїхати геть.
Меґ, прихована від сторонніх очей, лежала на підлозі кабіни. Вона все ще була не при тямі, й індіанець, якого звали Манаті, невпевнено поглядав на неї.
Манаті був худорлявим індіанцем із вузькими очима та коротко підстриженим чорним волоссям, схожим на щітку. У свої двадцять сім він був одружений та мав чотирьох дітей. Манаті жив скромно: кермував однією з вантажівок Осіди, возив кошики апельсинів з ринку до аеропорту. Три роки він тяжко працював на фермі державної в’язниці, куди потрапив за розбійний напад. Якби не Осіда, котрий знав, за які ниточки треба смикати, Манаті нізащо не отримав би ліцензії на водіння вантажівки, і вся його сім’я померла би з голоду. Манаті чудово розумів, яку послугу зробив йому Осіда, і був безмежно вдячний. Між індіанцями у порту не було жодних секретів — більшість з них знали, що Пок Тоголо знайшов прибуткову справу, залякуючи білих багатіїв із «Клубу П’ятдесят». Багато хто теж залюбки учинив би так, якби стало на це мізків, креативності й духу. Той факт, що Пок мав справи з Осідою і був другом Юпітера Люсі, в якого Манаті купував апельсини, автоматично робило його другом Манаті.