У часі чергового засідання уряду новий голова висунув абсолютно модерний бюджетний принцип: якщо десь важко поповнити, то там потрібно скоротити. Відразу було зрозуміло, що скоротити асигнування на військо неможливо, бо під самісінький державний паркан вже підлізло кровожерне НАТО — дивись, не сьогодні-завтра розпочне бомбардувати наші улюблені гарячі чи холодні точки. Залишати без грошей КДБ також не випадало за умов, коли країна аж кишіла шпигунами й опозиціонерами. Поліцію тим більш, бо хто ж тоді тих опозиціонерів зі шпигунами тягатиме до постерунків? Якшо ж скоротити видатки на прокурорів і суддів, то хто ж тоді судитиме вищезгаданих? Повертатись до нещодавньої практики «трійок» і несудових розправ було ще начебто зарано. Керівний апарат скорочувати взагалі не мало сенсу і було б на той час просто шкідливим — його організм від скорочення завжди тільки збільшується. Культура, освіта й медицина? Культуру тут-таки на засіданні без жодної шкоди для неї викреслили усім рядком після того, як міністр сказав, що культура сама себе прогодує — ансамблів у неї вистачає. Медицину вирішили покищо не чіпати — медична галузь може набути важливих функцій у відповідальному державному проекті. Залишалась іще величезна армія пенсіонерів, яка з причини недогляду злочинного попереднього уряду розплодилася в аморфну, непосильну для держави масу. У пресі вже давно з’являлися теоретичні статті стосовно того, яка це шкідлива й наскрізь буржуазна традиція — платити тим, котрі не працюють, і що інститут пенсіонерів — не що інше, як узаконена експлуатація одного класу іншим, і що, не вирішивши проблеми пенсіонерів, держава не побудує розвинутого соціалізму, а буде весь вік гибіти у недорозвинутому капіталізмі.
Уряд засідав три дні й три ночі і випрацював комплексний документ пенсійного забезпечення. А саме:
— вихід на пенсію дозволявся після досягнення 100-літнього віку. (Для керівного й адміністративного складу ця планка знижувалась удвічі — там зберігався адресний принцип пенсійного забезпечення);
— розмір пенсій встановлювався у 1,5 відсотка від середньої зарплати пенсіонера. (Не можна було допустити, щоб громадянин-пенсіонер користався більшим набором благ, ніж той, хто працює);
— зберігався у недоторканості принцип рівності для чоловіків і жінок, як того завжди й домагалися жіночі та феміністські організації;
— батькам, які виховали двох і більше дітей, пенсії відповідно зменшувалися — для забезпечення пенсій дітям у майбутньому. (Тим самим зміцнювався зв’язок між поколіннями і відповідальність батьків за долю дітей).
Ці вельми розумні і в певному сенсі прогресивні заходи, однак, стосувалися більш-менш віддаленого майбутнього, а от що робити з «діючими» пенсіонерами, було незрозуміло. Тим більше, що, як чули урядовці, відповідно до стародавнього римського права, закон, на жаль, зворотної сили не має. Після довгого й детального обміркування цієї проблеми за участю ЗМІ, профспілок та керівництва політичних партій було вирішено до «діючих» пенсіонерів застосувати радикальні заходи і дозволити:
— пити сиру воду з водогону й колодязів у необмеженій кількості. Мотивація: сира вода — найдешевша;
— харчуватися продуктами з радіонуклідами. Мотивація: свідомому громадянинові атом не страшний;
— під час купання в морі і в річках запливати як завгодно далеко за червоний буйок. Мотивація: широке гарантування громадянам їхніх прав і свобод;
— на будівельних майданчиках як завгодно довго стояти на краю необгороджених майданчиків і під стрілою вантажного крана. Мотивація: виховання у громадян сміливості й відваги;
— переходити вулицю де завгодно, у тому числі й на червоний сигнал світлофора. Мотивація: без мотивації.
Міністерству охорони здоров’я зміцнити контроль за погіршенням здоров’я пенсіонерів, особливо з груп ризику, які слід створити на кожному підприємстві. ЗМІ і незалежним соціологічним інститутам проводити регулярний моніторинг ефективності даних заходів серед пенсіонерів.
Вже за кілька днів після виходу цієї постанови урядові ЗМІ повідомили країну про величезне піднесення, з яким зустріли пенсіонери чергову турботу уряду про їхній добробут і здоров’я. Газети надрукували повідомлення про ту радість, яка охопила вісімдесятилітнього громадянина К., який навіть спробував заплисти за буйок. Правда, він не проплив і половини відстані, але ж не в тому справа, писала газета. Справа у правовій можливості здійснити те, чого він раніше здійснити не міг. Інший громадянин ділився піднесенням, яке охопило його, коли він вдало перебіг вулицю перед самим носом у нахабного «мерса» й навіть не був оштрафований даїшником. Опозиційна газета пізніше спробувала подати цей безсумнівний факт як фальшивку, надрукувавши репліку, начебто громадянин був зовсім не пенсіонером, а юнаком спортсменом. Але знову ж таки, це зовсім не змінило суті справи, яка, відомо, полягала в нових можливостях, що відкривалися перед пенсіонерами. Перспективи ж були дійсно безмежними. Найнезалежніший соціологічний інститут провів опитування й отримав такі результати: на питання, чи підтримуєте ви всі пункти постанови, 99,9 відсотка відповіли, що підтримують безумовно. Лише 0,1 відсотка не мали власної думки, але це були ті, котрі перебували у реанімації або були визнані недієздатними у розумовому плані. Президент країни нагородив дві найактивніші у справі пропаганди постанови газети, а також соціологічний інститут і національне телебачення. У кінці кварталу Мінфін з великим ентузіазмом узявся підбивати підсумки економії пенсійного фонду і на кілька днів занімів. Результати отрималися несподівані — замість економії видатки на пенсії значно зросли й перевершили відповідний період минулого року. Аби якось зберегти обличчя уряду, було вирішено дозволити невелику рутинну поправку — замінити плюс на мінус, як це вже неодноразово робилось у минулому.
Але в чому справжня причина краху державного проекту — це таки належало з’ясувати. Тож для з’ясування уряд звернувся до власного КДБ. І справді, той невдовзі довів, що недаремно їсть свій хліб, а його економісти в цивільному розуміють в економіці більше, аніж купа свіжоспечених професорів з Академії управління. У докладному й дуже секретному донесенні вони по пунктах перерахували причини неефективності постанови. Бо:
— сира вода з водогону, дачних колодязів, а також із придорожних ровів не справила жодного шкідливого впливу на загартовані протягом довгого життя організми пенсіонерів, які звикли пити таку воду й без розпорядження уряду;
— отруйні, з радіонуклідами, продукти харчування дістаються пенсіонерам у гомеопатичних дозах, бо основна їх продуктова маса розкрадається посередниками і скеровується на вивіз до сусідніх братніх регіонів;
— за буйки цього купального сезону пенсіонери взагалі не запливали, бо майже ніде не купалися з причини холодного, дощового літа;
— крани на будівельних майданчиках уже котрий рік стоять законсервовані, як і самі будівництва — з причини відсутності фінансування;
— стосовно ж вулиць, то водії швидких іномарок за всі попередні роки так вишколили вітчизняних пенсіонерів, що ті, наче зайці, з надзвичайною спритністю навчилися перебігати вулиці без жодної шкоди для власного здоров’я.
— Навпаки, здоров’я у декого з них унаслідок такої практики навіть поліпшилося, і вони замінили рутинні ранкові пробіжки парком на серію пробіжок упоперек проспекту, особливо тією його частиною, де проїздить президент.
Уряд на кілька днів упав у прострацію: широко розрекламовані й так само широко підтримані народом заходи виявилися мильною бульбашкою, яка до того ж луснула. З причини очевидної неефективності радикальних заходів було вирішено повернутися до заходів традиційних, розваживши, що не все старе — погане. Тим більше, що усе нове — це добре забуте старе.
І тут пригадали давню добру практику винагороджень. Варто було б нею скористатися, хіба що модернізувавши для нових умов та рішуче відкинувши ті ганебні пережитки, коли винагороджувалось тільки керівництво за відданість певній ідеї чи секретарки — за гарні стегна та очі. Вирішили винагороджувати тільки пенсіонерів і тільки за конкретні справи, які приносять певний грошовий прибуток державі. Це було адресне стимулювання й пенсіонерів, і держави. Був терміново розроблений дизайн високих орденів, муарових стрічок до них і правила нагородження. Той із пенсіонерів, хто зобов’язувався скоротити термін власного пенсіонерства до трьох років, нагороджувався найвищим орденом — «Мусульманської єдності», до десяти років — «Єврейського кагалу». Всі ордени, крім того, мали по три ступені: золотий, срібний і бронзовий. Таким чином забезпечувався диференційований підхід, що у поліетнічному, багатоконфесійному суспільстві було надзвичайно важливим.