Ще в Геттінгемі Гоутерманс разом з одеситом Георгієм Гамовим в 1928 році опублікували класичну роботу про квантово-механічні аспекти радіоактивного розпаду атомних ядер.
Роботи належать до ядерної фізики, фізики високих енергій, ядерної геології. У 1929 році вперше висловив думку про ядерне (термоядерне) походження енергії зірок. У 1940 році також уперше звернув увагу на елемент плутоній як на сировину для виготовлення атомної бомби. Був близький до створення лазера, брав участь у створенні електронного мікроскопа.
Харківські роботи Гоутерманса присвячені фізиці нейтронів.
Ці роботи виконані в співавторстві з Шубниковим, Курчатовим та іншими видатними радянськими фізиками.
1 грудня 1937 року Гоутерманса було арештовано на московській митниці, де він оформляв свій виїзд за кордон, за підозрою в належності до агентури гестапо. 25 квітня 1940 року особлива нарада при НКВС СРСР прийняла рішення про видворення Гоутерманса Фріца Оттовича, як небажаного іноземця, за межі Радянського Союзу.
Повернувшись до Німеччини, Гоутерманс влаштувався до приватної лабораторії Манфреда фон Арденне, де продовжив заняття ядерною фізикою та почав досліджувати ланцюгову реакцію поділу ядер. У 1941 р. він виклав наслідки своїх теоретичних досліджень на 33 сторінках звіту «До питання про запуск ланцюгової реакції», на який німецька влада не звернула належної уваги.
Восени 1941 року Гоутерманс у формі майора люфтваффе з’явився в УФТІ, чим дуже здивував працівників інституту, які залишилися на окупованій території. Адже всі гадали, що його було розстріляно. Цей візит в подальшому розцінювався як доказ того, що він таки був шпигуном і що репресії 1937 року не були безпідставними.
У 1951 році в Лондоні була видана книга Гоутерманса, написана ним разом із співкамерником по Лук’янівській в’язниці Костем Штепою. З метою конспірації книга була видана під псевдонімами. Вона була предтечею «Архіпелагу ГУЛАГ» Олександра Солженіцина.
З 1952 року й до своєї смерті в 1966 році вчений працював у Швейцарії в створеному ним центрі фізичних досліджень при Бернському університеті.
Вайсельберг Конрад Бернардович (Марсель) (25.10.1905 — 16.12.1937)
Хімік. Народився в м. Берлат, Румунія, у сім’ї австрійського лісоторговця. У 1907 році сім’я переїхала до Чернівців, а в 1914 р. — до Відня. У 1925 р. закінчив середню школу, згодом — інститут. У 1934 році його було запрошено на роботу в Харків у вуглехімічний інститут.
З 1936 року працює в Українському фізико-технічному інституті.
У 1934 році одружився з домробітницею Вайсберга — Микало Ганною Давидівною. У лютому 1937 року прийняв радянське громадянство. 4.03.1937 його було заарештовано за звинуваченням у тому, що він прибув із-за кордону для проведення контрреволюційної троцькістської діяльності проти СРСР і став учасником контрреволюційної групи іноземних фахівців в УФТІ. 16 грудня 1937 року за вироком особливої наради розстріляний.
У книзі Вайсберга виведений під ім’ям Марселя. Марсель — ім’я брата Конрада Вальсельберга.
В архівах гестапо записано, що Вальсельберга віднесено до категорії персон, які являють серйозну небезпеку для Німеччини, з погляду поліції держбезпеки Німеччини підлягає арешту. Свідчення за 1939–1940 рр.
Ланге Фріц Фріцович (16.12.1899 — 25.07.1987)
Автобіографія.
Я народився 16 грудня 1899 року в Берліні — Фрідріхсгаген. Сім’я складалася із батька — службовця, матері й сестри. Зараз нікого із них уже немає в живих.
У 1918 році закінчив реальну гімназію і під час війни влітку 1918 року був призваний рядовим в армію. Пробув там 4 місяці, в боях участі не брав.
З кінця 1918 року по 1924 рік навчався в університетах Берліна, Фрейнбурга і Кіля. Закінчив Берлінський університет у 1924 році, займався фізикою, хімією, математикою, термодинамікою, одержанням надвисоких напруг за допомогою грозової електрики, розробляв методи отримання швидких часток і першим отримав жорсткі катодні промені та рентгенпромені, що відповідають b- і γ-променям радію і застосовував їх у галузі ядерної фізики. Виконав також і низку других робіт, що видно із переліку праць.
Приблизно в 1928 році став цікавитися політичними подіями.
В будь-яких політичних партіях не перебував, однак симпатизував комуністичному рухові.
У 1930 році на запрошення академіка Йоффе А.Ф. я відвідав Радянський Союз, Ленінград.