Не мавки ли вышли на поляну, отпраздновать Иванов День?
- Как тебя зовут, дивчина?
- Оксана... - промолвила она, опуская глаза.
- Оксана... - повторил козак, вдруг замечая, как сильно забилось его сердце. - Какое красивое имя.
Она не ответила, лишь улыбнулась, сверкнув глазами, и снова опустила взгляд долу.
- А меня кличут. - сказал он, вдруг краснея.
Отчего б это? Давно такого не припоминал козак, чтоб краснеть перед кем либо. Перед полковниками и гетьманами очей не отводил, а тут, перед хрупкой девчушкой, спасовал.
Поднимет глаза Оксана - словно в душу глянет. Огнём обожжёт. А затем снова отведёт взгляд, будто то не она сейчас, а её засмущали.
Отблеск большого костра озарял верхушки деревьев, дым поднимался до самого неба.
Козак потерял счёт дням, возвращаясь их чужих краев. Лишь увидев костёр,, и услышав громкий смех, сообразил, что пришёл праздник Купала. День летнего солнцестояния.
Есть на Руси такая традиция, праздновать равноденствие. Но Ивана Купала - праздник особенный. Власне святкування починалося з виготовлення опудала головних персонажів свята - Купала і Марени. Так, на Поділлі й Волині дівчата виготовляють Купала з гілки верби й прикрашають її квітами та вінками. Взявшись за руки, дівчата ходять навколо Купала й Марени й співають пісень. Основною темою цих хороводів є кохання. Чоловіки й жінки теж сходяться на це видовище, але у співах участі не беруть.
Обов'язково розкладається велике вогнище, через яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або в парі.
Купальське вогнище згідно з переказами має велику міфічну силу. Через купальське вогнище стрибають усі, проходячи так своєрідний ритуал очищення. Тож вважалося, що коли дівчина і хлопець, які кохають одне одного, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їхні руки залишаються з'єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом. Проте в цьому видовищі можна бачити й інший бік - спортивний. Кожний намагався стрибнути через вогнище якнайвище і якнайдалі, не забуваючи й про те, щоб стрибок був гарним. Дівочі вінки[ред. • ред. код]
Після втоплення Марени (інколи топили Купала) дівчата тікають від хлопців до води, щоб ворожити («заворожувати вроду»). Вони дістають свічки, запалюють їх і прилаштувавши до своїх вінків, пускають на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ідуть понад річкою й спывають[3]
«
В гаю зелененькім соловейко щебече, Соловейко щебече; Там дівчина мила віночок пустила З барвіночку, з барвіночку. Плинь, плинь, віночку, гарний з барвіночку, За миленьким, за миленьким...
»
Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат. Пара заздалегідь домовляються про те, яким буде вінок. Кожна дівчина плете його так, щоб можна було впізнати: вплітали яскраву свічку, або велику квітку. Якщо хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для їх подальшої спільної долі.
Згідно з народним повір'ям, якщо вінок пливе добре й гарно горить свічка, то дівчина вийде заміж, а якщо він крутиться на місці, - то ще дівуватиме, а як потоне - заміж не вийде взагалі. Якщо ж вінок відпливе далеко й пристане до якогось берега, то значить, що туди дівчина заміж піде.
На Полтавщині пущений на воду вінок переймає наречений дівчини, який із нею хоче одружитися.
За народним повір'ям, вінки, в яких дівчата беруть Участь у святкуванні купальського свята, наділені цілющою силою. Тому й закидали дівчата їх через голову на дах хати, а інші зберігали на горищі, вірячи, що зілля, з якого сплетений вінок, вилікує від усяких хвороб.
У Галичині деякі дівчата сплетені вінки із чебрецю, святили у церкві та зберігали протягом року. Під час хвороби людей чи худоби напували хворих настоєм із зілля тих вінків.
В деяких селах Полтавщини дівчата при процедурі потоплення Мари знімали із голови вінки й розвішували на деревах, а дехто приносив їх додому й вішав у хаті чи господарській будівлі, як засіб охорони від нечистої сили
Она стояла в стороне от веселящейся молодёжи, будто была чужой здесь, на этом празднике. Быть может, и не подошёл бы козак, не тревожил незнакомую девушку. Да уж больно неправильно это было - грустить в такой день. В такую ночь, когда девушки ищут суженого своего, а парни надеются, что именно они будут теми, кого ищут.
Обычная девушка. Маленькая, улыбчивая, только печальная. Тихая. Подошёл юююю к ней, склонился, чтоб расслышала слова его.
- Чего печалишься, девчушка? Ходи в круг, станцуй, повеселись. Негоже в такую ночь одной быть.