Неандертальці не турбувалися про Nasdaq[5], оскільки їх розділяють десятки тисяч років. Однак нині наш світ значень може колапсувати протягом десятиліть. Навіть якщо боги не ходитимуть по наших вулицях у 2іоо році, спроба поліпшити Homo sapiens, імовірно, змінить світ до невпізнанності уже в цьому столітті. Наукові дослідження й технологічні розробки рухаються вперед зі значно більшою швидкістю, аніж більшість із нас може уявити.
Коли ви розмовляєте з експертами, багато з них скажуть вам, що ми все ще дуже далекі від генетично спроектованих дітей чи штучного інтелекту людського рівня. Однак більшість експертів думає в масштабах академічних ґрантів і посад у коледжах. А отже, «дуже далеко» може означати двадцять років, а «ніколи» — не більше п’ятдесяти.
Я пам’ятаю день, коли вперше вийшов в інтернет. Це було ще 1993 року, тоді я навчався у старших класах школи. Я пішов з кількома приятелями відвідати нашого друга Ідо (зараз він учений-комп’ютерник). Ми хотіли пограти в теніс. Ідо був уже великим прихильником комп’ютерів, і, перед тим як перейти до тенісного столу, він умовив нас поглянути на останню новинку. Він під’єднав телефонний кабель до свого комп’ютера і натиснув якісь клавіші. Через хвилину ми почули скрипи, верески й дзижчання, а потім — тиша. Не спрацювало. Ми протестували й ремствували, однак Ідо спробував ще раз. І ще. І ще. Нарешті він переможно зойкнув і проголосив, що зміг приєднати свій комп’ютер до центрального комп’ютера сусіднього університету. «І що там, на центральному комп’ютері? — запитали ми. — Ну, там поки що нічого, — визнав він. — Але ви можете всунути туди все, що хочете. — Наприклад? — запитали ми. — Я не знаю, — відповів Ідо, — все, що завгодно». Це звучало не дуже привабливо. Ми пішли пограти в пінг-понг, а в наступні тижні мали нову розвагу від смішної ідеї Ідо. Це було менш ніж двадцять п’ять років тому (на час написання цієї книжки). Хто знає, що буде колись, через двадцять п’ять років?
Ось чому дедалі більше індивідів, організацій, корпорацій і урядів дуже серйозно сприймають прагнення до безсмертя, щастя й подібної до богів сили. Страхові компанії, пенсійні фонди, системи охорони здоров’я й фінансові міністерства вже тремтять від жаху перед збільшенням тривалості життя. Люди живуть значно довше, ніж очікувалося, і грошей не вистачає, щоб платити їм пенсії й забезпечувати медичне обслуговування. Оскільки існує загроза, що сімдесят років будуть такі самі звичні, як і сорок, експерти закликають підняти вік виходу на пенсію й реструктурувати увесь ринок праці.
Коли люди починають розуміти, наскільки швидко ми рухаємося вперед до великої невідомості, і вони навіть не можуть покластися на смерть, щоб захистила їх від неї, їхня реакція зводиться до сподівань, що хтось натисне на гальма й сповільнить наш рух. Однак ми не можемо натиснути на гальма з кількох причин.
По-перше, ніхто не знає, де ці гальма. Хоча дехто з експертів розбирається у розвитку якоїсь окремої галузі — штучному інтелекті, нанотехнологіях, супермасивах даних чи генетиці, ніхто не є експертом в усьому. Отже, ніхто не здатен зв’язати всі точки докупи і уявити цілісну картину. Різні галузі впливають одна на одну настільки невидимими способами, що ніхто не може передбачити, як глобальна економіка виглядатиме через десять років, і ніхто не знає, куди ми так швидко мчимо. Оскільки ніхто більше не розуміє всієї системи, тож ніхто і не може її зупинити.
По-друге, якщо нам якось удасться натиснути на гальма, наша економіка порине в колапс разом із нашим суспільством. Як пояснюється в наступних розділах, сучасна економіка, щоб вижити, потребує постійного й необмеженого розвитку. Якщо розвиток колись припиниться, економіка не прийде до якоїсь спокійної рівноваги, — вона розпадеться на шматки. Ось чому капіталізм заохочує нас прагнути до безсмертя, щастя й божественності. Існує обмеження в тому, скільки черевиків ми можемо носити, скількома авто можемо керувати і скільки вихідних можемо провести на лижах. Економіка, побудована на неперервному розвитку, потребує нескінченних проектів на зразок прагнення до безсмертя, щастя і божественності.
Ну, якщо нам потрібні нескінченні проекти, чому б не взятися за щастя й безсмертя і принаймні відкласти вбік прагнення до сили суперлюдини, що так лякає багатьох? Але ж цей проект невід’ємний від перших двох. Коли ви розробляєте біонічні ноги, що дадуть змогу паралізованим знову ходити, ви ж можете цю технологію застосувати для модернізації здорової людини. Коли знаходите рішення, як припинити втрату літніми людьми пам’яті, ці ж процедури можуть посилити пам’ять у молоді.
5
Американська фондова біржа, що спеціалізується на торгівлі цінними паперами високотехнологічних компаній. —