Немає чітких ліній, що розмежовували б лікування й модернізацію. Медицина майже завжди починається із запобігання зниженню показників людини нижче норми, однак ті самі засоби й ноу-хау можуть використовуватися для перевищення норми. «Віагра» починала своє життя як лікування проблем з тиском крові. Приємним сюрпризом для Pfizer стало те, що «Віагра» може також долати імпотенцію. Вона дала змогу мільйонам чоловіків відновити нормальні сексуальні можливості, однак досить скоро чоловіки, що не мали нагальних проблем з імпотенцією, почали вживати ці ліки для досягнення рівня вище норми й набуття сексуальної сили, якої вони ніколи до того не мали.
Те, що відбувається з окремими ліками, може трапитись і з усією галуззю медицини. Сучасна пластична хірургія народилася під час Першої світової війни, коли Гарольд Ґілліс почав лікувати рани на обличчях у військовому госпіталі Олдершота. Коли війна закінчилася, хірурги виявили, що ті самі методики можуть перетворювати цілком здорові, але потворні носи на красивіші носики. Хоча пластична хірургія продовжувала допомагати хворим і пораненим, значно більше уваги усе ж було звернено на модернізацію здорових. Сучасні пластичні хірурги заробляють мільйони в приватних клініках, чия пряма і єдина мета — покращити здорових і зробити красивішими багатих.
Те саме може трапитись і з генною інженерією. Якщо мільярдер відкрито заявить, що він хоче створити суперрозумного нащадка, уявіть публічний галас. Однак це станеться не так. Імовірніше, що ми поступово сповзатимемо до цього. Це почнеться з батьків, чий генетичний профіль несе їхнім дітям високий ризик смертельних генетичних хвороб. Тож вони зроблять запліднення in vitro й проведуть тестування ДНК заплідненого яйця. Якщо все в порядку, ну й добре. Але якщо тест ДНК виявить загрозливі мутації — ембріон буде знищено.
А навіщо запліднювати лише одне яйце? Краще запліднити кілька для того, що коли навіть три-чотири виявляться дефектними, буде хоча б один хороший ембріон. Коли ця селекція in vitro стане прийнятною й достатньо дешевою, її використання розшириться. Мутації є загальним ризиком. Усі люди несуть у своїх ДНК якісь небезпечні мутації й менш ніж оптимальні алелі. Сексуальне відтворення — це лотерея. (Відома й, можливо, недостовірна історія розповідає про зустріч у 1923 році лауреата Нобелівської премії Анатоля Франса з красивою й талановитою танцівницею Айседорою Дункан. Обговорюючи модний тоді євгенічний рух, Дункан сказала: «Уявіть дитину з моєю красою і вашим розумом!». Франс відповів: «Так, але уявіть дитину з моєю красою і вашим розумом!».) Тоді чому б не влаштувати лотерею? Запліднити кілька яєць і вибрати те, що матиме найкращу комбінацію. Оскільки дослідження стовбурових клітин дає нам змогу дешево забезпечувати необмежене постачання людських ембріонів, ви можете обирати свою оптимальну людину із сотень кандидатів, у кожного з яких ваша ДНК, причому всі вони повністю природні й жоден не потребує якихось футуристичних генетичних модифікацій. Повторіть цю процедуру для кількох поколінь, і ви легко отримаєте суперлюдей (або гидку антиутопію).
А що, коли навіть після запліднення великої кількості яєць ви виявите, що всі вони містять якісь смертельні мутації? Чи повинні ви знищити всі ембріони? Замість того щоб так вчинити, чому б не замінити проблемні гени? Найпередовіший метод передбачає використання мітохондріальної ДНК. Мітохондрії — це маленькі органоїди всередині клітин людини, що виробляють енергію, яку використовує клітина. Вони мають свій набір генів, що повністю відокремлені від ДНК в ядрі клітини. Дефектна мітохондріальна ДНК веде до різних небезпечних і навіть смертельних хвороб. Технічно можливо за допомогою сучасної технології in vitro подолати мітохондріальні генетичні хвороби, створюючи «дитину з трьома батьками». ДНК ядра в дитини походить від двох батьків, тоді як мітохондріальна ДНК надходить від третьої особи. У 2000 році Шарон Саарінен з Вест Блумфілда, штат Мічиган, народила здорову дівчинку Алану. Ядерна ДНК Алани походила від її матері Шарон і від батька Пола, а її мітохондріальна ДНК була від іншої жінки. Із суто технічної перспективи Алана має трьох біологічних батьків. Роком пізніше, у 2001-му, уряд США з етичних міркувань і безпекових проблем заборонив цю процедуру.
Однак з лютого 2015 року британський парламент проголосував на користь так званого закону про «ембріона трьох батьків», що уможливлював цю методику — і пов’язані з нею дослідження — у Великій Британії. Нині технічно неможливо, та й незаконно, замінювати ядерну ДНК, однак коли технічні труднощі буде усунуто, та сама логіка, що віддає перевагу заміні дефектної мітохондріальної ДНК, вважатиметься підставою для того, щоб робити те саме з ядерною ДНК.