І ти виходиш за годину,
То тут, щоб запізнитися,
Треба примудритися.
І Петрик вийшов за годину,
Іде посвистує, стриба,
Раптом бачить: ось вітрина,
Перед вітриною — юрба.
А на вітрині — кіт в чоботях…
Він капелюх з пером скида,
Поправляє пишний одяг,
Мов казки розповіда!
Коте вчений, симпатичний,
Як же ти умієш так!
Мабуть, він — кібернетичний,—
Припуска один хлопчак.
Може, атомний реактор
Є в котовім животі?! —
Шепче інший: — Тут на факті
Видно техніку в житті.
Так, — чиясь зітхає мама,—
Це, звичайно, автомат:
Кіт повторює це саме
Вже десятий раз підряд!
Петрик думає:
— Десятий! А я бачив тільки три.—
І прохає автомата:
— Повтори!
Як же ти на другу зміну
Запізнився на годину? —
Вчитель Петрика пита.
Довелось признатись Петрику:
Пропустив я арифметику
Через науку кібернетику
В особі вченого кота…
БЕЗКОНЕЧНА ІСТОРІЯ
На зборі учні дуже
Критикували Вовку,
А Вовка, як той вужик,
Викручувався ловко.
Він визнавав провини:
Так, він палив цигарку!
Він видирав пір'їни
У курочки цесарки!
Так, він робив гримаси…
А більше він не буде…
Нехай пробачать в класі,
Нехай повірять люди!
А вчора… знову дуже
Критикували Вовку,
А Вовка, наче вужик,
Викручувався ловко.
Він визнавав провини:
Так, він попав у шибку!
Він м'яч шукав за тином
І виламав там липку.
Ну, він свистів у школі.
Ну, він дражнив дівчаток.
Так більше ж він ніколи…
І… знов читай початок!
«ТОВАРИСЬКА» ДОПОМОГА
В Данька до математики
Незаперечний хист.
Данько моргає:
— Братики,
Та я ж не егоїст:
Кому скатати? Прошу,
Ось мій домашній зошит!
Приємна в хлопця риса є:
Одверта він душа.
Три парти в нього списує,
І кожен поспіша.
Списали й кажуть:
— Класно!
Данько одвів біду.—
І той радий:
— Ну ясно,
Хіба я підведу? —
А друзі необізнані
З рівняннями й кутами…
А друзі — прямо визнані
Незнайки і нетями!
Це так Данько їм —
скільки зміг —
«По-товариськи»
допоміг!..
БЛЯШАНКА
Промова Гриця Крикуна
Була рішуча й запальна:
— Що ж, хлопці, ясно і малому,
Яка вага металолому:
Лом взагалі — це бруд в дворі;
Лом загалом — це трактори!
Тож взагалі і загалом
Ходім збирать металолом!..
Усім сподобалась промова.
Розбіглись діти по дворах.
Остап, не кажучи ні слова,
Півборони з ярка притяг.
На двох візках брати Борейки
Ледь довезли уламок рейки.
Здали Олена і Варвара
Три чавуни та самовара.
Всі звалища в селі й довкола
Розрили учні — й дивина,
Що ані там, ні біля школи
Не зустрічали Крикуна.
Тон п'ять зібрав за тиждень клас.
— Чи стане тут на трактор в нас?
Аж ось тоді до купи брухту
Підбіг Крикун і скрикнув:
— Ух ти!
Велика сила — спільний труд!
Та в нас на три машини тут!..
І в спільну купу
задля слави
Поклав…
бляшаночку від кави.
КРИТИК
Хтось зробив для Жори маску,
Засвітив ялинки скрізь,
Запросив його: — Будь ласка,
От приходь і веселись!
Жора в залу входить боком,
Тягне шию, мов гусак,
Позира критичним оком
І говорить:
— Все не так.
І ялинки не стрункі,
І сніжинки не прудкі,
Всі артисти незугарні,
Маски зовсім не смішні,
Не барвисті і не гарні,
І не там горять вогні!..
Що у критика за смак?
Жора злюка чи дивак?
Нащо сипле іронічні
Зауваження критичні?!
Свято ж бо — чудове в нас:
Стільки вигадок, прикрас!
Був би в них
І Жорин труд —
Він усе хвалив би тут!..
КОМУ ЩО
Звідкіля ідеш, Устинко?!
З новорічної ялинки.
Що було там — говори:
Чи кіно, чи танці-гри?
Устя каже:
— От не знаю,
Я кіно не пам'ятаю.
А давали на ялинці
Всім гостям по мандаринці.
Я не пхалась в танці-гри,
Я одержала — аж три!