На вулиці — кабінка,
Загальний телефон.
Виблискує яскраво
Прозора дивина,
І школярам цікаво:
Невже вона міцна?
Хтось перший сніжку кинув,
Хтось грудку — що було.
Уже брудна кабіна,
Та ціле поки скло.
А спірка не вгаває:
Це, певно, плексиглас:
Йому не дошкуляє
Ні куля, ні алмаз!
Ось камінь, ось цеглина
В руці у школяра…
…Стоїть сліпа кабіна,
Вже на дірі — діра.
У них шугає вітер,
Не чути в трубку слів.
А тут потрібний лікар,
Бо хлопчик захворів!
Обурюються мами:
У нас новий район.
Чому такий поганий
Загальний телефон?!
ДОБРИЙ ВЧИНОК
На автобусній зупинці
Зустрічав бабусю внук.
Із села везе гостинці,
То нехай не трудить рук,
Внучок зробить добрий вчинок:
Він зустріне, привіта,
Піднесе важку корзину,
Бо така ж кругом сльота…
На зупинці все у русі:
Із автобусів тісних
Раз у раз якісь бабусі
Вибираються на сніг.
Внук глядів, як на спектаклі,
Поки ноги не поклякли.
Налічив, немов на сміх,
Сорок сім бабусь чужих.
А своєї все нема.
Наморозився дарма.
Подивився на годинник
І зітхає: — От діла',
Був зробив би добрий вчинок,
Та… бабуся підвела!
ЖІНОЧА ВЛАДА
Не вчив би вірш нізащо.
Нам двійка — не завада.
Та в класі, бач, нещастя:
У нас жіноча влада.
І як це ми обрали
На старосту дівчисько?
Бач — організувала
Своє дівчаче військо!
Що двійка — то й атака;
Беруть тебе в облогу
Ще й радять: — Ти подякуй
За дружню допомогу!
Вже двері замикають,
Вже збір позачергово…
Гризуть і проробляють,
Як мама, слово в слово:
Не вивчив, бо надворі
Все за м'ячем ганявся?
Адже не був ти хворий,
Чому полінувався?
Посипляться поради:
Взять на буксир!
Ще гірш…—
Ні, мабуть, я з досади
Візьму та й вивчу вірш!
ЯКИЙ ХУДОЖНИК?
Цей Ярема, наш художник, —
хлопець з хистом.
Ми його усі вважаєм
гумористом.
Ось малюнок: дві кумедні
птиці-ґави
Біля парти вверх ногами
пишуть вправи!
Як же вигадав дотепно!
Є й текстовка:
Тут написано, що це…
що?! Я та Вовка?!
Пхе, і зовсім не дотепно!
Я вже бачу…
Це — дурний малюнок,
це — невдача!
Звідки в класі ґави-птиці,
та ще й пара?
Цей Ярема не художник,
а нездара!!!
СКРИВДИЛИ
В мене кроки, ой веселі!
Все шкільне моє — в портфелі.
А в кишені…
От в кишені —
Тут запаси потаємні,
Тут майно особливої цінності:
Рогатка-самострілка,
Новісінька гострилка,
Пів рогатого жука
І пищало од свистка.
На уроці я — ні слова.
Поведіночка — чудова.
А майно моє таємне
Вже під партою у мене,
І я друзям тихенько показую:
То рогатку-самострілку,
То новісіньку гострилку,
То рогатого жука,
То пищало од свистка…
Раптом Толя ненавмисно
У моє пищало свиснув!
Тут і скоїлося лихо…
Я ж не винен, я був тихо,
А учителька все-все одібрала:
І рогатку-самострілку,
І новісіньку гострилку,
І рогатого жука,
І пищало од свистка.
Ну за що мене, бідного,
скривдили?!
ГОРОДНИКИ
Третій «А» копає грядку,
Сіє, садить по порядку:
Тут морквицю, тут буряк,
Там салат, редиску, мак.
Ще й цибулю, і квасолю,
Кріп, петрушку, пастернак..
Сієм, садим, хай росте,
Ми — городники на те! —
Третій «А» відбув годину,
Третій «Б» прибув на зміну.
Заскородив гарно грядку
І посіяв по порядку:
Там морквицю, там буряк,
Тут салат, редиску, мак,
Ще й цибулю, і квасолю,
Кріп, петрушку, пастернак.,
Сієм, садим, хай росте,
Ми — городники на те! —
Третій «Б» відбув годину,
Третій «В» прибув на зміну,
Розпушив ще краще грядку
І посіяв по порядку:
Де морквицю, де буряк,
Де салат, редиску, мак,
Де цибулю і квасолю,
Кріп, петрушку, пастернак.
Сієм, садим, хай росте,
Ми — городники на те! —