GenBank — найбільше загальнодоступне сховище генетичної інформації. Воно містить зразки ДНК буквально кожної тварини на планеті, що будь-коли пробігала повз набір для їх узяття.
Оригінальна база уміщалася в кілька книжок у твердій палітурці. У них не було цілих генів, лише відомі пари основ. Найновіша версія містить 165 мільярдів пар основ, на які знадобилося б сім мільйонів книжок.
На щастя, всі вони доступні у базі даних в інтернеті.
Я завантажую до бази надісланий Джуліаном файл. За мить отримую результат — Ursus arctos[10].
Бурий ведмідь. У Північній Америці ми називаємо їх Гризлі. Саме такий, якого я бачив біля сараю для снігоочисника.
Я читаю, що цей ведмідь належить до популяції з регіону Вайомінґа та «Єллоустону». Більше GenBank не дає ніякої інформації.
Напевно, це й не дивно. Тож я беруся шукати будь-які спільноти, де можна роздобути більш конкретну інформацію про ДНК місцевих популяцій ведмедів, і знаходжу дослідницьку групу, яка працює від Університету штату Монтана й має назву «Велика Ведмедиця».
Я просто так, заради цікавості, набираю номер, який знайшов на їхньому сайті.
Відповідає жінка.
— Докторка Кендалл, слухаю вас.
Гаразд, слова...
— Вітаю, я доктор Тео Крей.
— Чим можу допомогти, докторе Крей?
Ввічлива, проте її одразу цікавить суть справи.
Я певен, що зараз увага її групи цілковито прикута до ведмедя, що напав на Джуніпер. Я надто розгублений, щоб розповідати, чому саме телефоную. Якщо чесно, я й сам до пуття не знаю чому.
— Докторе Кендалл, я тут досліджую різну фауну й хотів би поцікавитись, чи нема у вас якоїсь бази ведмедів, що їх ви тримаєте на прикметі чи за якими спостерігаєте?
Як би скоріше вмовити її дати доступ...
— Так, є. Надішліть мені свою електронну адресу, і я надам вам логін. Ви з якого університету?
— З Техаського. Та зараз працюю за Грантом фонду «Брілліант».
— Ого, брильянтова людина, — дражниться вона.
— Я просив їх змінити назву.
— Просто надішліть листа на адресу з сайту, на якому, як я розумію, ви мене знайшли, і я відкрию вам доступ. І ще: якщо я подамся на Грант «Брілліант», може, замовите за мене слівце?
— Обов’язково.
У науці буває ось так просто. Подаєш правильний сигнал — і отримуєш доступ.
За п’ять хвилин я вже риюся в її базі, переглядаю сотні записів із описами різних бурих та чорних ведмедів, що їм траплялися.
Кожен ведмідь має код, наприклад UA20.22.06. А деякі — ще й прізвиська від дослідників, які вивчали їхню поведінку: Медовик, Паддінґтон, Паддінґтон 2, Війні, Бу-Бу, Хитрий Дік.
У коментарях до записів пояснено, як кожен дістав своє прізвисько. Деякі випадкові — Хитрим Діком називали чорного ведмедя, який примудрився одночасно запліднити трьох різних самиць.
Невдовзі мені таки вдається знайти потрібну базу даних ДНК. Я завантажую туди файл, який мені надіслав Джуліан, і швидко отримую збіг по ведмежій шерстині з рани Джуніпер.
Відкриваю файл з описом тварини і здригаюся від її прізвиська.
Патрач.
Розділ 18
Пік
Файл із даними про Патрача містить інформацію, зібрану зі спеціальних пасток на шерсть — рядів колючого дроту, що використовуються для збору фолікулів (частин волосини з яДНК), — випорожнень, відбитків лап та точок стеження відтоді, коли на нього на рік надівали нашийник із GPS.
Це немов база даних тварин Агентства нацбезпеки. Подеколи буквально можна дізнатись, чим тварина снідала. Лось. Багато лосів.
Патрач отримав таке прізвисько, бо роздирав жертвам животи. Переважно робив продовгуваті розрізи.
Може, щоб смакувати лосячими соками? Можу лише здогадуватися навіщо.
Є також родовід, де вказано його родичів та потомство. Відомо про одне його дитинча, що вижило, назване просто UA.354.222. Гадаю, це означає, що ніхто навіть не пов’язав ведмедя, за яким велося стеження, та ДНК його потомства.
Точки стеження GPS відмічені на мапі, на якій зображено його ареал. Очевидно, його мисливські угіддя знаходяться за десять миль звідси. Втім, для ведмедя не так уже й незвично виходити за межі своєї території.
На жаль, останні дані з GPS датуються минулим роком, тож неможливо визначити, як далеко він блукав, перш ніж опинитися в цих краях.
За списком пасток на шерсть ареал дещо ширший. Виглядає так, ніби багато з цих точок були відмічені ще до того, як на нього наділи нашийник.
Дивно — можливо, бо я нічого в цьому не тямлю, — що дотепер він не переходив хребта.
Може, він убив Джуніпер, тому що опинився на незнайомій території? Детектив Ґленн щось говорив про перехід, який закривають через зсуви. Патрач міг забрести аж сюди й застрягнути. Та це лише мої домисли.
Люди звикли думати, що науковці знаються на всьому. Насправді ж ми можемо бути настільки вузькогалузевими фахівцями, що про чимало наукових тем знаємо не більше за звичайного обивателя — наприклад, про поведінку ведмедів.
Я також знаходжу у файлі знімок Патрача, коли його приспали, щоб начепити нашийник із GPS-трекером. Він виглядає майже так само, як і тоді, коли я побачив його мертвого на синьому брезенті. Лютий і мирний водночас. Тут йому бракує пазура на лівій передній лапі.
Пазурі — це фактично гострі нігті, і з часом вони відростають. Наскільки пам’ятаю, коли я його побачив, усі кігті були на місці. Вони встигають відрости за рік?
І все ж хотілося б порівняти. Хоча прес-конференції ще не провели, в інтернеті має бути світлина.
І справді, кілька пошукових запитів — і я знаходжу статтю в «Бозмен Кронікл». Грізне фото: Патрач, оскалившись, дивиться просто в камеру.
Працівники Служби рибних ресурсів та диких тварин упіймали ймовірного ґризлі-убивцю
БОЗМЕН, Монтана. За неофіційними джерелами, мисливець зі Служби рибних ресурсів та диких тварин виявив та вбив ведмедя гризлі, якого вважають винним у загибелі науковиці, що займалась дослідженнями в районі округу Філмаунт. За запитом до Міжнародного фонду генетичних даних дикої природи було отримано інформацію, що ДНК ведмедя збігається з ДНК особини, відомої як UA.223.334.
Преса очманіє, щойно прізвисько ведмедя стане відомим загалу.
Я ще раз проглядаю файл із даними про Патрача, щоб перевірити, чи не оновлював його хтось із «Великої Ведмедиці» після того, як звіра впіймали.
Найновіші зміни внесено рік тому. Гадаю, студент, що відповідав за цей документ, був дещо переобтяжений іншими справами.
Я збираюся закрити вікно браузера та файл про Патрача, але щось впадає мені в око.
Перезавантажую сторінку, щоб глянути, що ж саме.
Дивина.
UA.221.999 / «Патрач»
Номер не такий, як у статті.
Один ведмідь може фігурувати під кількома кодами?
Я вводжу в базу даних код UA.223.334, щоб перевірити, чи мають вони щось спільне.
На екрані з’являється новий файл.
UA.223.334 / «Варт»
Це опис зовсім іншого ведмедя.
У цього зразки з пастки на шерсть взяті з набагато ближчих місць. Я відкриваю світлину. Її зроблено здалеку: ведмідь іде по лузі.
Варт до біса схожий на Патрача, та навіть мого нефахового погляду досить, щоб помітити — це два різні ведмеді.
Хоч я і знаю, що перед зимою ведмеді, бува, набирають по кількасот фунтів, та, чесно кажучи, не певен, як їх розрізняють.
Я завантажую файл із ДНК Варта в переглядач.
Цікаво. Вони з Патрачем пов’язані, проте мають і багато відмінних генетичних послідовностей. Десь як могло б бути в далеких родичів. Але точно не як в однієї й тієї самої тварини.
Я ще раз звіряю статтю та базу даних, щоб упевнитись.
Так, це два різні зразки ДНК.