Він змусив її підійти разом із ним до тіла чоловіка. Джонатан Ярбек лежав долілиць на маленькій лопатці для вугілля і кочерзі з латунною ручкою. Він був мертвий, але Вінс не хотів ризикувати і тому ще двічі впритул вистрелив Ярбеку в голову.
Ліза Ярбек видала дивний котячий звук і почала схлипувати.
Зважаючи на значну відстань і димчасті шибки у вікнах, Вінс був упевнений, що навіть сусіди не побачать нічого, але хотів розправитися з жінкою в потаємнішому місці. Він випхав її в коридор і потягнув углиб будинку, аж поки не знайшов двері, що вели до спальні. Там Вінс сильно штовхнув жінку, і вона впала на підлогу.
— Сиди тут, — промовив Вінс.
Він увімкнув лампу біля ліжка, підійшов до великих розсувних скляних дверей, які виходили на терасу, і закрив занавіски.
Коли Вінс повернувся, жінка звелася на ноги і побігла в бік дверей, що вели в коридор.
Він зловив її і спершу жбурнув об стіну, а тоді вдарив кулаком у живіт. Піднявши голову жінки за волосся, Вінс змусив її подивитися йому в очі.
— Слухайте, пані, я не збираюся вас убивати. Я прийшов за вашим чоловіком і лише за ним. Але якщо ви спробуєте втекти від мене, поки я не відпущу, вас теж доведеться прибрати. Зрозуміло?
Звичайно, він брехав. Це саме її було замовлено, а чоловіка знадобилося прибрати лише тому, що він був там. Але Вінс сказав правду: він не збирався стріляти в неї, а хотів, щоб вона не пручалася, поки він її прив’язуватиме, щоб убити спокійнішим методом.
Два вбивства йому сподобалися, але цього разу він хотів розтягнути процес і вбивати жінку повільніше. Іноді смертю можна насолоджуватися, як хорошою їжею, хорошим вином та чудовими заходами сонця.
Задихаючись і схлипуючи, жінка запитала:
— Хто ви?
— Не твоя справа.
— Що вам треба?
— Просто заткни пельку і роби, що я скажу, в такому разі не помреш.
Жінка почала швидко бурмотіти молитву, плутаючи слова й іноді перериваючи їх короткими, сповненими відчаю зітханнями.
Спершу Вінс переконався, що завіси закриті.
Потім він вирвав телефон із розетки і жбурнув через кімнату.
Знову взявши жінку за руку, він підняв її і потягнув у ванну кімнату. Відтак почав нишпорити по шухлядах, поки не знайшов аптечку. Йому потрібен був скотч.
Повернувшись до спальні, Вінс змусив жінку лягти на спину, відтак зв’язав їй щиколотки і зап’ястя. Знайшовши у шухляді столу пару мереживих трусиків, Вінс зіжмакав їх і запхав їй у рот, заклеївши його останньою смужкою скотчу.
Жінка сильно тремтіла, кліпаючи крізь сльози та піт.
Пішовши зі спальні у вітальню, він схилився над трупом Джонатана Ярбека, з яким ще не закінчив. Вінс перевернув тіло. Одна з куль, яка залетіла в потилицю Ярбека, пробила шию якраз під підборіддям. Його роззявлений рот був повен крові. Одне око закотилося, тому виднівся лише білок.
Вінс подивився в інше око.
— Дякую, — відверто і поштиво сказав він. — Дякую, пане Ярбек.
Вінс закрив покійному очі й поцілував їх.
— Дякую.
Після цього він поцілував чоловіка в лоб.
— Дякую за те, що ти дав мені.
Після цього Вінс пішов до гаража, де, порившись у шафах, знайшов деякі інструменти. Він вибрав молоток зі зручним, обличкованим гумою держаком і відполірованим сталевим бійчиком.
Коли він повернувся в тиху спальню і поклав молоток на матрац поряд зі зв’язаною жінкою, її очі так розширилися, що це виглядало майже смішно.
Вона почала смикатися та звиватися, намагаючись звільнитися від клейкої стрічки, але марно.
Вінс роздягнувся. Він помітив, що жінка дивиться на нього з таким же жахом, як і на молоток, і промовив:
— Будь ласка, не турбуйтеся, докторе Ярбек. Я не буду вас ґвалтувати. — Він повісив піджак та сорочку на спинку крісла. — Ви не цікавите мене в сексуальному плані. — Він зняв черевики, шкарпетки та штани. — Вам не доведеться терпіти подібне знущання, бо я не такий. Я зняв одяг, оскільки не хочу забруднити його кров’ю.
Коли Вінс повністю оголився, він узяв молоток і вдарив по лівій нозі жінки, розбивши їй коліно. Після п’ятдесяти- шістдесяти ударів настав Момент.
Клац!
Раптом його переповнила енергія. Він відчув себе таким живим, як не відчував ніколи. Він міг вирізнити надовкола найтонші відтінки кольорів і найнезначнішу текстуру матеріалу. Вінс став неймовірно сильним — таким сильним міг би бути хіба що бог у людській подобі.
Вінс впустив молоток і поповз біля ліжка. Він приклався чолом до закривавленого простирадла і декілька разів глибоко вдихнув, тремтячи від задоволення, яке було настільки сильним, що чоловік ледве стримувався, щоб не закричати.