Ретривер, що стояв збоку, напружився. Його пелехаті вуха нашорошилися.
Скрипуче дихання невідомого супротивника звучало так зловісно — можливо, його підсилювала луна поміж лісом і каньйоном, а може, воно було страшним саме собою, — що Трейвіс швидко скинув рюкзак, розкрив його і дістав заряджений «сміт-вессон».
Пес глянув на револьвер. У Трейвіса виникло дивне відчуття, наче тварина знала призначення зброї і схвалювала його дії.
Припускаючи, що там може бути людина, Трейвіс вигукнув:
— Хто там? Вийдіть, щоб я вас побачив.
Хрипіння в порослі тепер супроводжувалося грубим погрозливим гарчанням. У Трейвіса душа сховалась у п’яти, а серце закалатало, наче скажене. Він напружився, як і ретривер обабіч. Кілька секунд, які здалися йому вічністю, Трейвіс не міг зрозуміти, чому цей звук настільки перелякав його, але потім усвідомив, що це через неоднозначний характер того гарчання: воно, без сумніву, належало тварині, хоча й з очевидними нотками свідомості: тон і тембр нагадували ревіння розлюченого чоловіка. Чим більше Трейвіс вслухався, тим більше він був упевнений, що то не людина і не тварина. Але… що то, в біса, таке?
Попереду захиталася висока поросль. Щось рухалося в його бік.
— Стій! — суворо сказав він. — Не підходь.
Але істота наближалася.
Ось вона вже в десяти метрах.
Істота сповільнила кроки, напевне, трохи злякавшись, але все ж наближалася.
Золотистий ретривер почав загрозливо гарчати, знову відганяючи противника. Та все ж Трейвіс бачив, як тремтять його боки та голова. Хоч пес і намагався боротися з істотою з порослі, він боявся відкритого протистояння.
Страх собаки бентежив Трейвіса. Ретривери славляться своєю відвагою та завзятістю; це мисливська порода, відтак їх часто використовують у небезпечних рятувальних операціях. Яка небезпека чи супротивник могли так налякати сильного і гордого пса?
Істота у порослі рухалася в їхній бік. Тепер їх із Трейвісом розділяло менше шести метрів.
Хоча досі Трейвіс не бачив нічого незвичайного, його переповнював забобонний страх присутності якогось незнаного, але зловісного створіння. Він продовжував повторювати собі, що то просто кугуар, який, напевне, злякався ще більше. Але мурашки по спині Трейвіса забігали швидше, а волосся стало дибки. Його долоня настільки спітніла, що він побоювався, аби з неї не вислизнув револьвер.
Чотири метри.
Трейвіс підняв «сміт-вессон» і вистрелив у повітря. Постріл луною рознісся лісом і каньйоном.
Ретривер навіть не поворухнувся, але істота у порослі одразу ж розвернулася й побігла на північ вгору, до краю каньйону. Трейвіс не бачив її, але виразно помічав її швидкий біг за хитанням трави та кущів, що виросли по пояс.
Упродовж кількох секунд Трейвіс відчув полегшення, оскільки подумав, що налякав її. Проте згодом він побачив, що насправді істота не втікала. Вона бігла на північно-північний захід, щоб обійти їх згори. Трейвіс зрозумів, що таким побитом істота хоче відрізати їм шлях і змусити вийти з каньйону нижнім маршрутом, де було би простіше напасти. Трейвіс не знав, чому він про це подумав, — просто спало на гадку.
Його первісний інстинкт самозбереження змусив його діяти, не обмірковуючи кожен свій крок; Трейвіс робив усе автоматично. Він не відчував такої інстинктивної впевненості з тих пір, як десять років тому повернувся з війни.
Трейвіс побіг вгору крутою стежкою, намагаючись слідкувати за помітним тремтінням порослі справа. Він залишив рюкзак і прихопив із собою лише револьвер. Ретривер біг за ним. Хоча Трейвіс мчав доволі швидко, він не міг обігнати невидимого ворога. Коли він усвідомив, що переслідувач добіжить до стежки раніше за нього, то знову зробив попереджувальний постріл. Але цього разу супротивник не злякався і не сахнувся в інший бік. Трейвіс двічі вистрелив просто в хащі, туди, де рухалася ця істота. Йому вже було байдуже, хто там. Цього разу спрацювало. Трейвіс сумнівався, що поцілив у переслідувача, але нарешті вдалося налякати й відігнати його.
Трейвіс продовжив бігти. Він дуже хотів досягти краю каньйону, де росло лише кілька дерев, а хащі були не такими густими, тим паче, що яскраве сонячне світло не залишало там місця для зрадливих тіней.