— Я обжену тебе, Старфолле! Вартові Стяга можуть і самі знайти шлях назад.
Вона понеслася галопом, і Адан помчав за нею вулицями до воріт замку.
Король та королева увійшли до їдальні, змахуючи з одягу пил. Вимпели із символом Співдружності у виді відкритої руки і стяг із прапором-у-прапорі Судерри висіли на внутрішніх стінах. Ска Пенди сидів на підставці за її стільцем, збуджено хитаючи головою, наче міркуючи, чому вона так надовго залишила його самого.
Замок приготували до бурі, наскільки могли, — вікна вкриті, ганчірки запхані в кожен отвір. Пенда пробіглася пальцями по своєму довгому темному волоссю, розпрямляючи сплутані вітром пасма.
— Скидається на те, що мій батько серйозно поставився до своїх обов’язків.
— Так і є, серденько моє. — Гейл обрав стілець при довгому банкетному столі. Зброєносець біля нього мав виснажений вигляд. — І молодий Гом дуже допоміг.
Хлопець промовив, вибачаючись:
— Володарю, повноцінної вечері не буде, але маємо хліб і холодну смажену дичину. Хіба що ви...
— Трохи м’яса не завадить, Томе, — відказав Адан. — І ти можеш приєднатися до нас. Візьми собі тарілку. Під час бурі формальностям не місце.
Зніяковілий зброєносець знітився, і король відправив його принести їжу.
Коли їжу подали на тарелях, Гейл поглянув на Пенду й Адана з блиском у очах.
— У таку ніч молода пара має горнутися одне до одного, можливо, навіть робити дитя бурі.
Пенда поклала руку на живіт.
— У нас скоро буде син або донька. — Видно поки що не було, але Пенда перебувала на третьому місяці вагітності. — По одній дитині за раз, батьку.
— Практика не зашкодить, серденько моє. Саме це я завжди казав твоїй матері.
Під час трапези до великої зали зайшли й інші слуги, аби прислужувати королю та королеві, водночас намагаючись здобути заспокоєння в їхній компанії від звуків бурі знадвору. Гом був надто сором’язливим, аби долучитися до розмови. Намагаючись зайняти себе ділом, зброєносець підняв оберемок дров для каміна й заходився ретельно розкладати поліна поміж язиків полум’я.
Вітри знадвору раптом розбурхалися, наче якась зловісна сила намагалася увірватися всередину. Повітря зі стогоном увірвалося через димар, роздмухуючи полум’я наче якусь несамовиту вуаль. Коли вогонь спалахнув, Гом здивовано скрикнув і впустив поліно на вуглики. Іскри розлетілися, наче падаючі зірки, і клубки пилюки та попелу викашлялися з вогнища, ледь не загасивши вогонь.
Перш ніж Гом звівся на ноги, новий порив вітру з пилюкою вдарив по зовнішніх віконницях, що прикривали бічні вікна, трощачи засув. Ліва віконниця відчинилася та вдарила по зовнішній кам’яній стіні зі звуком тріскання батога. Одна зі скляних шибок у формі діаманту у внутрішньому вікні відкололася та впала на підлогу.
Гейл Орр та Адан обоє підбігли до вікна, а шум бурі посилився так, що став удвічі гучнішим.
— Несіть ганчірки, щоб затулити діру! Підійде будь-що, — закричав Адан.
Якась жінка хутко запропонувала лляну доріжку з бічного столу. Гейл поспішив потримати тканину, поки Адан запихав її в діру у вікні.
Знадвору розчинена віконниця билася і трощилася об зовнішню стіну, катована вітрами, наче кіт, що витрясає душу з пацюка. Решта маленьких шибок у тепер вразливому перед бурею вікні невпинно дзеленчали.
Адан поглянув на свого тестя.
— Якщо ми не убезпечимо цю віконницю, усе вікно розіб’ється.
Гейл кивнув:
— Мусимо діяти швидко, Старфолле.
— Саме так. — Він зняв засув скляного вікна, що різко відчинилося під поривом вітру, і ледь встиг його зловити, перш ніж усі шибки розтрощило на друзки. Гейл намагався втримати вікно, перехопивши його в короля.
Адан перехилився через підвіконня у штормовий вітер, простягаючи руку, аби схопити віконницю, що бовталася поруч. Його пальці зісковзнули, але він знову схопив її. Це було наче ловити дикого коня. Нарешті Адан схопив за край, підтягнув віконницю назад до вікна.
Зробивши це, Адан на якусь мить глянув назовні й побачив коричневу димну бурю, що неслася вулицями Баннрії, дряпаючи стародавні стіни. Інші зачинені вікна стогнали під натиском піску та вітру. Черепиця з дахів розліталася як кульбабовий пух і билася об стіни. Піщана буря ревіла, і на якусь мить йому здалося, що він побачив саме те, що відчула Пенда: щось темне, зловісне, клекітливе.
Він притягнув віконницю на місце, залишивши бурю знадвору.
— Прив’яжіть, хутчіш! — Гейл і зброєносець зав’язали мотузку навколо засува. Дерев’яна віконниця скрипіла, коли вітер притискав її, дряпаючи та шкребучи.
Зітхнувши, Адан обережно зачинив і внутрішнє вікно з вітражем. На своїй підставці Ксар залопотів крилами так, наче визнавав, що король бореться з надокучливою проблемою. Пенда пригладила скуйовджене волосся чоловіка, поцілувала його в чоло. Їдальня нарешті повернулася до свого нормального стану.
Гом почервонів і мав збентежений вигляд. Гейл Орр рукою змахнув пилюку зі своїх дорогих шовків.
— Так, а тепер подивимося, що в нас на десерт.
До світанку буря вщухла. Адан і Пенда горнулися одне до одного всю ніч, хоч обоє не спали через виття вітру. Коли розпочався день, останні залишки пилюки блукали вулицями, наче мешканці табору після великої битви.
Адан прокинувся рано, бо хотів побачити, як місто пережило бурю. Він вбрався у лляні штани і шовкову сорочку. Пенда приєдналася до нього зі своїм ска, що незмінно їхав на накладці на її плечі. Гом поспішав за ними, розчарований тим, що король уже одягнувся. Він виглядав так, наче ні на мить не заплющив очей.
— Сніданок, Володарю?
— Згодом, Гоме. — Адан рушив стрімкою ходою, Пенда йшла поруч із ним.
У головній залі слуги познімали запони з вікон і відчинили віконниці, аби впустити крізь скло з прожилками[4] яскраве сонячне світло. Слуги розчахнули важкі двері замку, здійнявши тонкий серпанок пилюки.
На вулиці Адан із полегкістю побачив, що відірваних дахів та зруйнованих будівель немає, попри те, що наноси пилюки заблокували багато дверей та входів.
— Тепер час прибирати.
З’явилися крамарі для оцінки пошкоджень, вимітаючи віниками з соломи накопичену пилюку. Діти бігали, тупаючи по купах пилюки, піднімаючи хмари пороху та залишаючи відбитки ніг.
Приєднавшись до короля з королевою, Гейл Орр витер із чола пилюку обрубком руки.
— Кра, я радий, що ми не були в наметах. Могло б бути набагато гірше.
Раптом зі сторожової башти на зовнішній стіні міста, що виходила на західні гори, почулися крики. Сінан і другий вартовий Стяга бігли пагорбом угору в напрямку замку, продираючись крізь клуби пилюки. Їхні обличчя були вкриті піском. Сінан закричав:
— Володарю, там — чужинці! Таких я ніколи не бачив!
— Буря принесла їх, — сказав другий вартовий.
— Тоді ходімо привітаємо їх, — відказав на те Адан.
Хутко осідлавши коней у замкових конюшнях, Адан та його супутники поскакали по занесених пилюкою вулицях. Розпушивши пір’я, над ними злетів Ксар, він покружляв і знову опустився на плече Пенди. Вона схилилася, щоб погладити птаха-рептилію.
Коли вони досягли зовнішньої стіни міста, озброєні вартові Баннрії нервово позирали зі сторожових башт високо понад воротами, які досі були замкнені на засув. Під’їжджаючи ближче, Адан дав сигнал відкрити ворота.
— Хіба так вітають гостей? Якщо вони прибули крізь бурю, їм, можливо, потрібна допомога.
— Як накажете, Володарю, — гукнув один зі сторожів башти.
Пенда, зацікавившись, зупинила свого коня поруч із королем. Молодий вартовий Сінан здавався стривоженим, але притримав коня та змовчав. Гейл сидів у сідлі, тихий, проте зацікавлений.
Караульні працювали дворучними шатунами, намотуючи мотузки навколо велетенських коліс під скрегіт шестерень. Масивні ворота зі стогоном відчинилися на запилюжених завісах. Кінь короля Адана відступив і форкнув.
За межами міста чекали близько сотні фігур, одягнених у луску та жовтувато-коричневу шкіру. На перший погляд вони виглядали як люди, проте людьми не були. Високі та худорляві, вони мали смагляву шкіру теплого відтінку й довгасті мигдалевидні очі кольору топазу. Їхнє довге, неслухняне волосся виблискувало блідо-жовтим сяйвом, наче зіткане з біло-золотавих променів, і було прикрашене звивистими металевими оздобами, що сяяли у різкому ранковому світлі. Незважаючи на те, що вони прибули з пиловою бурею, були вони цілком чистими.
4
скло з прожилками: різновид вітражного скла. Його виготовляють шляхом ручного набору з плиток скларізного типу (прозорого, матового, рельєфного), які з’єднуються мідними або іншими прожилками.