Дон Корлеоне відмахнувся рукою від цих дурних виявів емоцій. Розсудливі люди завжди можуть вирішити всі свої справи. Він поплескав хрещеного сина по плечу:
— Ти занепав духом. Тобі здається, що ти нікому не потрібний. Ти дуже схуд. Що, багато п'єш? Не спиться, і ти ковтаєш таблетки?..— Дон несхвально похитав головою. — А тепер я хочу, щоб ти зробив, як я скажу. Поживи місяць в мене в домі. Відпочинь, від'їжся і відіспися. Будь біля мене задля товариства, мені добре з тобою, і, може, ти від і свого Хрещеного Батька дечого навчишся, а воно потім знадобиться тобі в твоїм великім Голлівуді. Але ніяких співів, і щоб без пияцтва й без жінок. А через місяць ти можеш вертатися в Голлівуд, і цей твій пеццонованте, цей твій туз, дасть тобі оту роль, якої ти хочеш. Домовились?
Джоні Фонтане не вірилось, щоб у дона була така влада. Але Хрещений Батько, коли обіцяв, завжди домагався свого.
— Цей тип — особистий друг Едгара Гувера, — сказав Джоні. — На нього навіть не можна гримнути.
— Він бізнесмен, — відказав дон заспокійливо. — Я зроблю йому таку пропозицію, що він не зможе відмовитися.
— Уже запізно: підписано всі контракти й за тиждень починаються зйомки, це абсолютно неможлива річ.
Дон Корлеоне сказав:
— Іди, йди назад до людей. Там на тебе друзі чекають. А всі справи залиш мені. — Він жартома випхав Джоні з кімнати.
Хейген сидів за столом і щось собі занотовував. Дон позіхнув і спитав:
— Ще щось залишилось?
Вже не можна далі відкладати з Солоццо. Ви мусите прийняти його на цьому тижні. — Хейген тримав олівець над календарем.
Дон поморщився.
— Після весілля тепер уже коли завгодно.
Така відповідь говорила Хейгенові про дві речі. Найважливіше — Вірджіль Солоццо почує «ні». По-друге, оскільки дон Корлеоне не захотів давати відповідь до доччиного весілля, він гадав, що його «ні» наробить клопоту. Хейген спитав з обережності:
— Чи не сказати Клеменці, щоб прислав когось пожити в домі?
Дон промимрив невдоволено:
— Навіщо? Я не відповідав до весілля, бо на такий важливий день не повинно бути ніяких хмар, навіть здалеку. Та й хотів знати наперед, про що він говоритиме. Тепер ми знаємо. Його пропозиція — це інфаміта2.
— Так ви йому відмовите? — спитав Хейген. Коли дон кивнув головою, Том зауважив: — Я думаю, слід би обговорити цю справу всією «родиною», перше ніж ви дасте відповідь.
Дон посміхнувся:
— Ти так думаєш? Гаразд, обговоримо. Коли повернешся з Каліфорнії. Полетиш туди завтра і влаштуєш справи Джоні. Зустрінешся з цим кінопеццонованте. Скажи Солоццо, що я прийму його, коли ти повернешся з Каліфорнії. Що ще?
Хейген сказав офіційно:
— Дзвонили з лікарні. Консільйорі Абандандо вмирає, він не дотягне до ранку. Його рідним наказали прийти й чекати.
Хейген займав посаду консільйорі вже протягом року, відтоді, як рак прикував Дженко Абандандо до лікарняного ніжка. Тепер Хейгенові хотілося почути від дона Корлеоне, що ця посада передається йому на постійно. Обставини були проти цього. Такий високий пост традиційно мала зайняти лише людина, чиї батько й мати були італійці. «Родина» Корлеоне вже мала клопіт через те, що ці обов’язки тимчасово виконував не італієць Хейген. Крім того, йому було лише тридцять п'ять — вік, як уважалося, недостатній, щоб набути досвіду і спритності, необхідних для утішного виконання обов'язків консільйорі. Дон так і не подав йому ніякої надії. Він запитав:
— Коли від'їдуть молоді?
Хейген глянув на свій годинник.
— За кілька хвилин розріжуть коровай, відтоді за півгодини поїдуть. — Він щось згадав. — А як будемо з вашим зятем? Доручите йому щось важливе в «родині»?
Тома здивувала запальна донова відповідь:
— Нізащо в світі. — Дон грюкнув кулаком по столу. — Нізащо. Пристав його куди-небудь, де б він міг заробляти собі на прожиток. І добре заробляти. Але про наше хай він не знає. Попередь про це всіх — Сонні, Фредо, Клеменцу. Дон помовчав. — Скажи моїм синам, усім трьом, хай підуть зі мною в лікарню попрощатися з бідним Дженко. Я кочу, щоб вони востаннє засвідчили йому повагу. Скажи Фредді, щоб узяв великий автомобіль, і спитай Джоні, чи поїде він з нами. Скажи, що я дуже прошу. — Дон перехопив запитливий погляд Хейгена. — Ти полетиш до Каліфорнії сьогодні ж. У тебе не буде часу побачити Дженко. Але не від'їзди, доки я не приїду з лікарні й не зустрінусь з тобою. Зрозуміло?
— Зрозуміло. На який час Фредді бути готовим з машиною?
— Коли розійдуться гості, — сказав Корлеоне. — Дженко чекатиме на мене.
Дзвонив сенатор. Вибачався, що не зміг прийти сам, але сподівається, що ви його зрозумієте. Очевидно, він мав на увазі, що ті двоє хлопців з ФБР записують номери машин. Але він прислав подарунок із посланцем.