— Ми всі вмираємо з голоду. Подавай на стіл спагетті, а потім уже базікай.
Конні звернулася до свого чоловіка:
— Карло, скажи хоч би ти Майклові, щоб зробив операцію. Може, він хоч тебе послухається? — Мовила це з такою інтонацією, ніби у Карло Ріцці була дружба з Майклом більша й міцніша, ніж у будь-кого іншого.
Симпатичний засмаглий Карло, з акуратно підстриженим і зачесаним чубом, надпив зі свого келиха вина домашнього виробу й відповів:
— Майкл сам знає, що йому робити.
Карло став іншою людиною після переїзду на Лонг-Біч. Він знав своє місце в «родині» й поводився відповідно.
У всій цій сцені було щось приховане, але що саме — Кей не могла збагнути. Як жінка, вона бачила, що Конні умисне лестилась до батька, хоча це й робилося невимушено й навіть щиро. І все ж таки в цьому був якийсь прихований намір. Навіть сама відповідь Карло, видно, мала показати, що він визнає Майклову вищість. Але Майкл, здавалося, нічого не помічав.
Кей не звертала уваги на спотворене обличчя свого чоловіка, хоча її непокоїв його нежить — внаслідок ушкодження нерва. Операція на обличчі все б усунула. І тому вона хотіла, щоб Майкл звернувся до лікарів. Але розуміла, що невідомо чому, але він воліє, щоб його обличчя залишалося спотвореним. І була певна, що дон також розумів це.
Та коли вона народила першу дитину, Майкл здивував її запитанням:
— Хочеш, щоб я зробив операцію на лиці?
Кей підтвердила.
— Ти ж знаєш, які діти. І твій син почуватиме себе ніяково, коли підросте й почне розуміти, що це ненормальна річ. Мені б не хотілося, щоб наша дитина бачила тебе таким. Мені, любий, це, їй-богу, не вадить.
Він посміхнувся до неї.
— Гаразд, — сказав, — зроблю.
Почекав, поки вона повернулася після пологів додому, а тоді домовився з лікарями. Операція пройшла вдало. Пошкодження щоки тепер майже не було помітно.
Всі раділи в родині, а Конні більше за всіх. Вона щодня навідувала Майкла в лікарні, тягнучи за собою Карло. А коли Майкл вернувся додому, Конні почепилася йому на шию, розцілувала, подивилась на нього захоплено і прорекла:
— Тепер ти знову став моїм красенем братом.
Тільки дон не надав цій події ніякої ваги. Він знизав плечима й пробурчав:
— Ну й що ж тут такого?
Але Кей була вдячна. Вона знала, що Майкл погодився на операцію проти свого власного бажання. Він зробив операцію лише тому, що вона попросила його, отже, вона була єдиною людиною в світі, що могла примусити його діяти проти своєї власної волі.
***
Того дня, коли Майкл повертався з Лас-Вегаса, Рокко Лампоне підігнав лімузин під будинок, щоб забрати Кей в аеропорт зустрічати чоловіка. Вона завжди їздила зустрічати Майкла з позаміських поїздок, в укріпленому маєтку дона Корлеоне вона почувала себе без нього такою самотньою.
Кей бачила, як він разом з Томом Хейгеном і новим його працівником Альбертом Нері вийшов з літака. Кей не дуже полюбляла цього Нері, він їй нагадував своїм спокійно-грізним виглядом Луку Бразі. Бачила, як Нері рушив від літака трохи ззаду й збоку її чоловіка, бачила, як його швидкі, допитливі очі обнишпорювали всіх, хто був неподалік. Саме Нері перший помітив її й доторкнувся до плеча Майклові, щоб той глянув у її бік.
Кей поспішила до чоловіка в обійми, він швидко поцілував її і відпустив. Він, Том Хейген і Кей сіли в лімузин і поїхали, а Нері десь зник. Вона не помітила, що Нері сів у другу машину з двома іншими людьми і та машина їхала за лімузином аж до маєтку на Лонг-Біч.
Кей ніколи не розпитувала Майкла про справи. Навіть ввічливе запитання про бізнес було б недоречне, звичайно, він би їй також ввічливо відповів, проте це нагадало б їм обом про заборонену сферу, яка була десь поза їхніми взаєминами. Кей уже впокорилася. Проте коли Майкл заявив їй, що пробуде вечір з батьком, щоб доповісти про свою подорож до Лас-Вегаса, вона не змогла приховати свого розчарування.
— Пробач, — вибачився Майкл, — завтра ми поїдемо в Нью-Йорк, десь пообідаємо й посидимо у вар'єте, гаразд? — Він погладив її по животі: вона вже була на сьомому місяці. — Бо коли народиться мале, ти знову будеш прив'язана до дому. Далебі, ти вже не янкі, а італійка — двоє дітей за два роки.
— А ти більше янкі, ніж італієць, — кисло пожартувала Кей. — Перший вечір, як повернувся додому, й проведеш його не вдома, а віддаси бізнесові. — І все ж вона всміхалася. — Пізно повернешся?
— Десь опівночі, не пізніше. Не чекай на мене, якщо тобі важко.
— Я не спатиму, — відповіла Кей.
В нараді того вечора, що відбулася в наріжній кімнаті-бібліотеці в будинку дона Корлеоне, брали участь сам дон, Майкл, Том Хейген, Карло Ріцці й обидва капореджіме — Клеменца й Тессіо.