Безсердечний виродок. І ти думаєш, що знаєш свого чолові, га? А чи відомо тобі, скільки людей він порішив разом з моїм Карло? Почитай лишень газети. Барціні, Татталья й ще багатьох. Мій брат їх убив!
Конні знову розпалила себе до істерики. Пробувала навіть плюнути в обличчя Майклові, але в роті не було слини.
— Відведіть її додому й покличте лікаря, — наказав Майкл. Охоронці миттю підхопили її під руки й потягли з дому. Кей все стояла, вражена й перестрашена тим, що сталося.
— Майку, чому вона наговорила таких жахливих речей? Чому вона так подумала? — запитала вона нарешті.
— Просто вона в істериці.
— Майку, скажи мені, що все це неправда, будь ласка, скажи, що це неправда. — Кей дивилася пильно в Майклові очі.
Майкл утомлено похитав головою.
— Звісно, що неправда. Повір мені. Сьогодні я востаннє дозволив тобі запитати про мої справи й відповідаю — це неправда.
Він ніколи не говорив так переконливо. Дивився їй в очі не кліпаючи. І з почуття взаємної довіри, що зміцніло між ними за спільно прожиті роки, вона повірила йому. І вже не сумнівалася. Сумно посміхнулася й пригорнулась до чоловіка.
— Нам обом треба щось випити, — заявила Кей, пішла на кухню по лід і почула, як майже водночас рипнули вхідні двері. Вийшла з кухні й побачила, як до кімнати заходять Клеменца, Нері й Рокко Лампоне з охоронцями. Майкл стояв до неї спиною, але Кей відійшла вбік, і їй було видно його профіль. Клеменца звернувся до її чоловіка:
— Доне Майкл.
Кей бачила, з яким виразом Майкл приймав їхню повагу. Він нагадував римські статуї — подоби стародавніх імператорів, які мали від бога право дарувати життя й смерть своїм підданим. Майкл поклав собі руку на бік і недбало відкинувся тілом на одну ногу, а профіль його являв холодну, горду владність. Капореджіме завмерли перед ним, і в цю мить Кей відчула: все, що вигукувала Конні в обличчя Майклові кілька хвилин перед тим, було правдою. Кей повернулась на кухню й заплакала.
КНИГА ДЕВ'ЯТА
Розділ 32
Кривава перемога «родини» Корлеоне стала цілковитою аж через рік, коли після складних політичних маневрів Майкл Корлеоне утвердив своє становище ватажка наймогутнішої «родини» у Сполучених Штатах. Протягом дванадцяти місяців Майкл ділив свій час порівну між штаб-квартирою на Лонг-Біч і своїм новим домом у Лас-Вегасі. Але під кінець цього року вирішив продати маєток біля Нью-Йорка. Саме тому Майкл Корлеоне привіз на Схід усю свою родину. Вони мали пробути тут місяць, згортаючи справи, а Кей сама простежить, як пакують та відсилають домашнє майно. І ще був мільйон різних дрібних справ.
Тепер ніхто більш не міг кинути виклик «родині» Корлеоне, а Клеменца мав уже свою «родину». Рокко Лампоне став капореджіме у Корлеоне. У Неваді Альберт Нері очолив службу безпеки в готелях «родини». Хейген також працював для «родини» на Західному узбережжі.
Час допоміг загоїти старі рани. Конні Корлеоне помирилася зі своїм братом Майклом. І справді, не минуло й тижня після її жахливих звинувачень, як вона вже прийшла до Майкла вибачатися за все, що намолола, і запевнила Кей, що в її словах не було й крихти правди, що то була істерика щойно овдовілої жінки.
Конні Корлеоне недовго шукала нового чоловіка, вона навіть не дочекалася року після смерті Карло, як у її ліжку вже лежав молодий хлопчина, що найнявся працювати секретарем у «родині» Корлеоне. Він походив з надійної італійської сім'ї, закінчив провідний комерційний коледж в Америці. Звісно, шлюб із сестрою дона забезпечив йому майбутнє.
Кей Адамс-Корлеоне дуже потішила чоловікових родичів, перейшовши в католицтво. Обидва її сини теж, як годиться, були записані до цієї церкви. Майкла це не вельми тішило. Він би волів, щоб діти були протестантами, це було б більш по-американському.
На власний подив, Кей сподобалося жити в Неваді. Їй подобалися краєвиди, пагорки й каньйони, червоне каміння, гаряча пустеля, несподівано свіжі озера, навіть спека. Обидва сини каталися на своїх поні. У неї тепер були справжні слуги, а не охоронці. Майкл теж жив нормальнішим життям. Йому належали будівельні фірми, він вступив до бізнесменських клубів і до громадських комітетів, виявляв здорову зацікавленість у місцевому політичному житті, хоч і не втручався у нього публічно. Таке життя було добре. Кей раділа, що вони позбудуться маєтку в Нью-Йорку і влаштуються в Лас-Вегасі на постійно. Вона приїздила до Нью-Йорка з великою неохотою. Отож і в цей останній свій приїзд вона дуже швидко спакувала й відіслала свої речі, і тепер їй нетерпеливилося від'їхати — як ото людям, що пробули чимало часу в лікарні, кортить швидше виписатися й попасти додому.