– Я трохи вип’ю у тебе і теж побіжу.
– Добре, – відповіла вона. Для неї настав один із її поганих днів, що траплялись доволі рідко, але траплялись. Їй було нелегко вести таке життя. Вона дивилась, як він знову наливав особливо велику порцію напою.
– Для чого ти себе підбадьорюєш? – запитала Вірджинія. – У тебе все чудово виходить. От ніколи б не сказала, що з тебе вийде такий успішний бізнесмен.
– Це нехитра штука, – посміхнувся у відповідь їй Джоні. Водночас він подумав: «Так ось де собака заритий». Він розумів жінок і збагнув, що Вірджинії недобре, бо їй здавалося, що у нього в житті все йде як по маслу. Жінкам завжди не по собі, коли вони бачать, що їхні чоловіки живуть собі на втіху. Їх це дратує. У них тоді меншає впевненості, що і надалі вдаватиметься попихати чоловіками завдяки почуттям, сексуальному потягу чи шлюбним узам. Отож швидше для того, щоб підбадьорити її, ніж щоб поскаржитися, Джоні сказав:
– Яке все це має, у бісового батька, значення, якщо я не можу співати?
Вірджинія озвалася дещо роздратовано:
– О Джоні, ти ж не маленький. Тобі вже за тридцять п’ять. Чого б це ти мав і досі сушити собі голову через оті дурні співи? Хай там що, а, ставши продюсером, ти заробляєш значно більше грошей.
Джоні зиркнув на неї здивовано і відповів:
– Я співак і люблю співати. При чому тут мій вік?
– Мені ніколи не подобалося твоє співацтво, – не вгавала Вірджинія. – Тепер, коли ти довів, що здатний робити фільми, я рада, що ти не можеш вже більше співати.
Їх обох здивувала лють, із якою Джоні відповів:
– Це найдурніша, найпаскудніша річ, яку ти могла мені сказати.
Він був уражений. Як тільки Вірджинія могла почуватися так, чому вона так не любила його?
Вірджинію потішило, що її слова зачепили його за живе, а також що він вибухнув такою брутальною люттю до неї.
– А як ти думаєш, – говорила вона, – мала б я почуватися, коли всі оті дівахи умлівали біля тебе через той твій спів? Як би ти зреагував, якщо б я задрала спідницю і з голим задом носилася по вулиці, спокушуючи бахурів? Оце і є суть твоїх співів, і я завжди благала, щоб ти втратив голос і більше ніколи не співав. Але то було ще до нашого розлучення.
Джоні допив свій напій.
– Ти нічого не розумієш. Нічогісінько. – Він пройшов на кухню і зателефонував Ніно. Вони швидко домовилися поїхати разом до Палм-Спрінгс на вихідні. Джоні дав Ніно номер телефону однієї дівчини, щоб той подзвонив цій справді незіпсутій молодій красуні, з якою він хотів розважитися. «Вона приведе подругу і для тебе, – сказав Джоні. – За годину я буду у тебе».
Вірджинія холодно розпрощалася з ним. Та йому було начхати, це був один із тих небагатьох випадків, коли він сердився на неї. Чорт з нею, він просто дасть собі волю на вік-енді, щоб википіла вся отрута з його організму.
І справді, в Палм-Спрінгс усе чудово склалося. Джоні мав там власний будинок, о цій порі року він завжди був відкритий і забезпечений обслугою. Обидва дівчиська виявилися ще надто молоденькі, щоб уміти надати справжню насолоду; і не лізли зі шкури, щоб добитися чогось для себе. Приходили гості, щоб поспілкуватися біля басейну, і так тривало аж до вечері. Ніно зі своєю дівчиною пішов до себе в кімнату, щоб прибратися до вечері й пожирувати з нею нашвидкуруч, поки розгарячів від сонця. Джоні був не в гуморі й спровадив свою дівчину, коротеньку яскраву блондинку Тіну, до душу саму. Він ніколи не міг злягатися з жінками після сварок із Вірджинією.
Джоні пройшов у кімнату зі скляними стінами, що виходили у внутрішній дворик. Тут стояло піаніно. Співаючи з джазовою групою, він любив поблазнювати біля піаніно, просто задля сміху, отож він міг вибрати пісеньку в псевдосеренадному стилі. Він сів за інструмент і повправлявся під супровід піаніно, дуже обережно, фактично промугикував, не співаючи кілька слів. Він і не помітив, як у кімнаті з’явилася Тіна, вона зробила для нього коктейль і присіла поруч біля піаніно. Він зіграв кілька мелодій, і вона мугикала разом із ним. Потім він залишив її біля інструмента, а сам пішов прийняти душ. У душі він заспівав, майже зречитативив, короткий пасаж. Потім вдягнувся і зійшов униз. Тіна і досі сиділа в самоті, Ніно чи все ще порався зі своєю дівчиною, чи вже наливався віскі.
Джоні знову сів за піаніно, а Тіна вийшла помилуватися басейном. Він затягнув одну зі своїх колишніх пісень. У горлі не пекло. Звуки виходили дещо приглушені, але у відповідному тембрі. Він дивився на піаніно. Тіна все ще була надворі за зачиненими скляними дверима і не могла його чути, з якихось причин йому не хотілося, щоб хтось чув його. Він знову завів давнішню серенаду, свою улюблену. Він співав на повний голос, немовби перед ним були слухачі, брав найскладніші колінця, чекаючи на звичний пекучий біль у горлянці, але його не було. Він дослухався до свого голосу, який звучав дещо незвично, але подобався йому. Він був густішим, це був чоловічий голос, не хлопчачий, а соковитий, подумалося йому, густий і соковитий. Він закінчив пісню, розслабляючись, і сидів за піаніно, обмірковуючи свій спів.