Грін похитав головою.
– «Родина» Корлеоне вже не має тої сили, що колись. Хрещений хворий. Вас виживають із Нью-Йорка інші «родини», і ви гадаєте, що тут рибка клюватиме краще. Я порадив би тобі, Майку, по-хорошому – не витрачай сили.
Майкл стиха запитав:
– Оце тому ти й вирішив, що можеш прилюдно заїхати Фредді по пиці?
Том Хейген уражено обернувся до Фредді. Фредді Корлеоне почервонів як буряк.
– Ет, Майку, це пусте. Моу не мав нічого на увазі. Він, буває, зривається, але ми з ним добрі друзі. Правда, Моу?
Грін нашорошився.
– Ну, заїхав – то й що? Інколи мені доводиться роздавати підср…, щоб тут був лад. А Фредді допік мені, бо крутив із усіма офіціанточками, навіть коли вони потрібні на роботі. Ми з ним гостро поговорили, ну, я його й поставив на місце.
Майкл із незворушним виглядом запитав брата:
– Ну то як, Фредді, тепер ти вже знаєш своє місце?
Фредді похмуро дивився на меншого брата й мовчав. Грін засміявся й повідомив:
– Сучий син, він тягав їх у ліжко по дві одразу. Мушу визнати, Фредді, що після цього сандвіча з тобою уже ніхто не може ощасливити цих дівчисьок. Не знаю, чим ти їх причаровуєш.
Хейген бачив, що почуте здивувало Майкла. Вони перезирнулися. Можливо, саме через це дон і не злюбив Фредді. У справах сексу дон дотримувався суворих правил. Він міг розцінити таку вольність з боку свого сина Фредді, як дві дівчини в ліжку водночас, за ознаку занепаду. А те, що Фредді дозволив фізичне приниження від Моу Гріна, могло підірвати повагу до «родини» Корлеоне. І такий факт також міг бути причиною того, що Фредді потрапив у батька в чорний список.
Майкл, підводячись із крісла, сказав тоном, який, вочевидь, означав, що розмову закінчено:
– Завтра я мушу повертатися до Нью-Йорка, отже, подумай про свою ціну.
Грін аж закипів від люті.
– Ах ти ж сучий сину! Ти думаєш, що так легко можеш відтерти мене? Та я, поки вибився в люди, вколошкав більше людей, ніж ти! Завтра я полечу в Нью-Йорк до самого дона і зроблю йому свою пропозицію.
Фредді нервово звернувся до Тома Хейгена:
– Томе, ти ж консільйорі, може, поговориш із доном і порадиш йому?
І тоді Майкл заговорив до обох лас-вегасців – до Фредді й до Гріна одразу, і від його голосу повіяло крижаним холодом.
– Дон наполовину відійшов від справ. Тепер я веду родинне діло. І я усунув Тома з посади консільйорі. Він буде тільки моїм адвокатом у Лас-Вегасі. Через пару місяців Том перебирається із сім’єю сюди, аби розпочати всю необхідну юридичну роботу. Отже, якщо у вас є щось заявити, говоріть мені.
Усі мовчали. Майкл сказав сухо:
– Фредді, ти мій старший брат, і я поважаю тебе. Але не здумай ще колись виступити бодай з кимсь проти «родини». Я навіть не стану доповідати донові про це. – Він повернувся до Моу Гріна. – А ти не ображай людей, що прагнуть допомогти тобі. Краще б не лютував, а шукав причини, чому казино втрачає гроші. «Родина» Корлеоне вклала сюди чималі кошти, і ми не отримуємо того, що вони мусили б давати, але ж я приїхав не для того, щоб звинувачувати тебе. Я хочу допомогти й простягаю дружню руку. Ну, а якщо ти хочеш плюнути в цю руку – справа твоя. Мені більше нічого сказати.
Він жодного разу не підвищив голосу, але його слова протверезили і Гріна, і Фредді. Відходячи від столу, Майкл дивився на обох, даючи на здогад, що він хоче, аби вони пішли з номера. Хейген підійшов до дверей і розчинив їх. Обидва вийшли, не сказавши добраніч.
Другого ж дня Майкл Корлеоне отримав від Моу Гріна записку – той не погоджувався продати свою частку готелю за жодну ціну. Записку приніс Фредді. Майкл знизав плечима й сказав братові:
– До від’їзду в Нью-Йорк хочу ще відвідати Ніно.
У люксі Ніно вони побачили Джоні Фонтане, який снідав, сидячи на канапі. Джуліс оглядав Ніно за запнутою завісою в спальні. Нарешті завісу відслонили.
Вигляд Ніно вразив Майкла. Він танув на очах. Погляд його горів, рот не затулявся, м’язи на лиці обм’якли. Майкл присів біля нього на ліжко й промовив:
– Ніно, це добре, що я побачився з тобою. Дон завжди розпитує про тебе.
Ніно ошкірився, як завжди.
– Передай йому, що я вмираю. Передай йому, що шоу-бізнес ще небезпечніший, ніж бізнес маслинової олії.
– У тебе все буде гаразд, – відповів Майкл. – Якщо тобі треба якоїсь допомоги від «родини», лише скажи мені.
Ніно заперечно похитав головою:
– Вже нічого не треба. Нічого.
Майкл поговорив ще трохи й пішов.
Фредді провів брата і супровідників в аеропорт, однак, на Майклове прохання, не став чекати до відльоту.