Потім Нері, переважно через те, що не виявив належної поваги до свого сержанта, перевели на дільницю, де будували штаб-квартиру Організації Об’єднаних Націй. Люди з Організації Об’єднаних Націй, користуючись дипломатичною недоторканністю, ставлять свої машини де завгодно, не звертаючи уваги на встановлені поліцією правила. Нері поскаржився у відділок, йому порадили не зчиняти галасу, а просто не звертати уваги, та й годі. Але якось увечері на одній із бічних вулиць поставлені безладно машини геть закрили проїзд. Було вже за північ; Нері взяв свій важкий ліхтар з патрульної машини, і, йдучи вздовж вулиці, потрощив усі вітрові стекла на дрібний мак. Не так просто, навіть для поважних дипломатів, поставити за кілька днів нове вітрове скло на свою машину. У відділок поліції посипалися скарги та вимоги забезпечити належний захист від хуліганства. А скло в автомобілях били щоночі цілий тиждень, поки нарешті хтось здогадався, у чому річ, і Нері перевели до Гарлему.
Якось невдовзі після цієї пригоди, у неділю, Нері з дружиною подався у Бруклін до своєї овдовілої сестри. Альберт Нері як справжній сицилієць відчував велику відповідальність за свою сестру і провідував її принаймні раз на два місяці, щоб пересвідчитися, чи все в неї гаразд. Вона була багато старша за нього і мала вже двадцятирічного сина. Цей син, Томас, що ріс без батька, завдавав клопоту. Він уже кілька разів потрапляв у якісь халепи, бешкетував. Нері вже раз довелося вдатися до своїх зв’язків у поліції, щоб врятувати хлопця від звинувачення у крадіжці. Того разу він стримав свій гнів, але попередив небожа:
– Томмі, моя сестра плаче через тебе, і якщо ти не виправишся, то я сам тебе виправлю.
Він говорив це по-дружньому, як дядько небожеві, не погрожуючи. Та хоча Томмі був найзухваліший юнак у цьому хуліганському районі Брукліна, він все ж таки побоювався дядька.
А тепер сталося так, що в суботу Томмі повернувся додому дуже пізно й, коли вони приїхали, ще спав у своїй кімнаті. Мати пішла розбудити сина, щоб він одягнувся і разом з дядьком і тіткою пообідав. Крізь прочинені двері почулася брутальна відповідь:
– Чхав я на них. Не заважай спати. – І мати вийшла назад до кухні, винувато всміхаючись.
Отже, пообідали без нього. Нері поцікавився, чи Томмі дуже допікає сестрі. Вона заперечно схитнула головою.
Нері з дружиною вже збиралися йти, коли Томмі нарешті встав. Він ледь промимрив вітання й пішов на кухню. А звідти гаркнув матері:
– Гей, ма. А чи не приготувала б ти мені щось попоїсти?
Він не просив, він вимагав тоном вередливої, розбещеної дитини. Мати крикнула сердито:
– Вставай перед обідом, тоді й попоїси. Я не збираюся задля тебе ще раз пектися біля плити.
То була досить неприємна сцена, але такі трапляються скрізь, і нічого б не сталося, коли б Томмі, роздратований спросоння, не припустився помилки й не вилаяв матір брудними словами, заявляючи, що піде їсти до ресторану. Йому одразу ж довелося пошкодувати. Дядько вже вхопив його як кіт мишу. Не так тому, що небіж образив матір перед ним, як тому, що, за всіма ознаками, Томмі щодня отак розмовляв із нею, коли вони були вдвох. Томмі ніколи не наважувався поводитись таким чином при дядькові. Просто цієї неділі він забув про нього. На своє нещастя.
Перед очима двох переляканих на смерть жінок Нері безжалісно й методично катував свого небожа. Хлопець спочатку намагався боронитись, але незабаром здався й почав проситися. Нері ляскав його по пиці, поки губи набрякли й укрилися кров’ю; він гупав його головою в стіну, стусав у живіт, повалив на підлогу і товк обличчям у килим. Тоді наказав жінкам почекати, а сам виволік небожа на вулицю, затяг у свою машину й настрахав: «Якщо я хоч раз почую від сестри, що ти собі дозволяєш обзивати її подібними словами, то я так розмалюю тебе, що сьогоднішня прочуханка тобі здасться поцілунком вуличної шльондри. Я хочу, щоб ти взявся за розум. А тепер іди додому й скажи моїй дружині, що я чекаю на неї».
Через два місяці після цього випадку, повернувшись додому з пізньої зміни, Нері побачив: жінка пішла від нього. Вона забрала весь свій одяг і подалася до батьківського дому. Її батько сказав Нері, що Рита боїться його, боїться жити з ним через його запальну натуру. Але повірити в це було неможливо. Він ніколи в житті не зачепив своєї дружини й пальцем, ніколи їй не погрожував, ніколи не відчував до неї нічого, крім любові. Її вчинок настільки збив його з пантелику, що Нері вирішив зачекати кілька днів, перш ніж іти до її батьківського будинку переговорити з нею.