Вперше за увесь час вигляд у інспектора був стурбований. Він промовив:
— Звичайно, думаю, буде краще, якщо відразу відкинути всі підозри стосовно вас.
Коваль пішов зі свого подвір’я такими самими довгими й скрипучими кроками й повернувся зі своїми друзями з Грінфорда, котрих знали майже всі присутні. Кожен із них сказав кілька слів, і цього вистачило, щоб зникла будь-яка недовіра. Невинність Симеона була настільки ж очевидною, як і храм неподалік них.
Серед присутніх запанувала тиша, нестерпніша від будь-яких слів. Щоб якось підтримати розмову, Вільфред Боен звернувся до католицького священика:
— Виглядає, що вас дуже зацікавив цей молоток, отче Бравн.
— Так, — відповів той, — але чому він такий маленький?
Доктор різко повернувся до нього.
— А й справді! — закричав він. — Хто візьме такий малий молоток, коли десятки набагато більших валяються довкола?
Він знизив свій голос і сказав Вільфреду у вухо:
— Лише той, хто не може підняти великого молотка. І це не питання про силу або про хоробрість чоловіків та жінок. Чоловіки сильніші в плечах. А смілива жінка може здійснити з десять убивств малим молотком. А важким вона й жука не приб’є.
Вільфред Боен втупився в нього з якимось жахом ув очах, а отець Бравн тим часом уважно й зацікавлено слухав, схиливши голову набік. Доктор продовжував вже пошепки:
— Чому ці ідіоти завжди вважають, що саме обдурений зраджений чоловік ненавидить коханця дружини? В дев’яти випадках з десяти це саме дружина ненавидить свого коханця. Хто зна, як він її образив або й зрадив, та ви погляньте!
Він кивнув у бік рудоволосої жінки, котра сиділа на лавці. Вона підняла своє обличчя, і сльози поволі висихали на її чарівному обличчі. Та вона пильно дивилася на мертвого, і в її очах був якийсь несамовитий блиск.
Всечесний Вільфред Боен зробив якийсь безвольний жест, так ніби він не бажає нічого знати. А от отець Бравн стріпав з рукава трохи попелу, котрий налетів з кузні, і, як завжди, байдуже продовжував:
— Ви схожі на багатьох лікарів. Ваше розумування стосовно душі дуже значуще. А от що стосується фізичного аспекту справи, то це просто неможливо. Я погоджуся з вами, що жінка хоче вбити свого співучасника зради більше, аніж потерпілий чоловік. І погоджуся, що жінка завжди вибере малий молоток, а не величезний. Та є одна трудність фізичного, знаєте, характеру. Жодна жінка не зможе отак розтрощити чоловічий череп, як оце ми бачили. — Він хвилину задумався і продовжував. — Інспектор та й інші взагалі ще не взяли цього до уваги. Цей чоловік зараз лежить в залізному шоломі, і удар роздробив його так, ніби він був зі скла. Та ви подивіться на цю жінку й на її руки.
Знову запанувала тиша, а потім трохи сердито відізвався доктор:
— Ну, знаєте, я, звичайно, можу й помилятися. Заперечення можна знайти для всього. Та в одному я переконаний: жоден чоловік, окрім ідіота, звичайно, не схопиться за такий малий молоток, якщо під рукою є великий.
Вільфред Боен нахилився, схопився руками за голову і скуйовдив своє нещасне жовте волосся. Потім опустив руки й закричав:
— Ось воно, ключове слово! Ви мені підказали! — він продовжував, приховуючи хвилювання. — Ви щойно сказали: «Жоден чоловік, окрім ідіота, не схопиться за малий молоток».
— Так, — сказав доктор. — І що?
— Як що?! Це й був ідіот.
Всі погляди зосередилися на ньому, і настоятель храму продовжував вже гарячково і з якимось ледь не жіночим хвилюванням:
— Я — священик, — кричав він, — а священик не має права проливати чиюсь кров. Я... тобто я не можу послати когось на шибеницю. Дякувати Богові, я зрозумів, хто винний у цьому злочині, та його неможливо послати на шибеницю.
— Тобто ви не будете його звинувачувати? — запитав доктор.
— Його не можна повісити, навіть якщо я звинувачуватиму його, — відповів Вільфрід із щасливою посмішкою, у котрій було щось дике. — Коли сьогодні вранці я зайшов до церкви, то побачив, що там молиться божевільний бідний Джо, він хворий від народження. Бог його знає, що то була за молитва. Вам, напевно, відомо, що в деяких народних віруваннях присутня думка, що божевільні читають молитви навпаки. Цілком можливо, що цей божевільний молився перед тим, як убити. Коли я востаннє поглянув на Джо, то побачив, що він поряд з моїм братом. І той знущається з нього.