ШАНЮ: Наша церква і держави, що входять до її складу, потребують вашої просвітленості.
ХРИСТИНА: ...а й закінчена прямо зараз.
ШАНЮ (прощається): Ваше Величносте...
Христина на самоті розважається грою на кришталевих бокалах.
Друга дія
Чутно звуки чобіт, які долинають здалеку. Йоган зустрічається з Ерікою.
ЕРІКА: Який вражаючий звук чобіт, пане графе!
ЙОГАН: Ви дійсно його впізнали?
ЕРІКА: Так.
ЙОГАН: То їх чутно?
ЕРІКА: Ми тільки їх і чуємо.
ЙОГАН: І що ви відчуваєте?
ЕРІКА: Насправді?
ЙОГАН: Так.
ЕРІКА: Нічого. Це попереджає про ваше наближення, і все. Не химеруйте хоч ви. Бачили, там, надворі, північне сяйво. Відтоді, як небесні маріонетки шугають над нами, відбуваються жахливі речі.
ЙОГАН: Тільки-но розпакували левів із празької скарбниці. Нумо, гляньте. Це вас розважить.
ЕРІКА: Я боюся левів, пане.
ЙОГАН: Та вони ж набиті соломою.
ЕРІКА: А ще я боюся того, що у нас в голові.
ЙОГАН: Звідки ви знаєте, що у нас в голові?
ЕРІКА: Пан філософ казав.
ЙОГАН: Що він казав?
ЕРІКА: Він говорив щось про душу і перетравлювання м’яса.
ЙОГАН: Ви впевнені, що йшлося про душу?
ЕРІКА: Так. Таку маленьку. В нашій голові.
ЙОГАН: Душу?
ЕРІКА: Не більшу за кедровий горіх. Він сказав, що там живуть любов і ненависть. А ще там співіснують сум і радість.
ЙОГАН: І кому ж філософ усе це розповідав?
ЕРІКА (бреше): Мені.
ЙОГАН (скептично): Ви зустрічаєтеся зі вченими, герцогине Браге?
ЕРІКА: А чому ні? Він іще додав, що ми можемо обмінюватися думками з Богом так само, як, приміром, із тітонькою чи камердинером. Я не забагато базікаю?
ЙОГАН: А королева при цьому була присутня?
ЕРІКА: Хотілося б, щоб мене залишили у спокої у моєму невігластві! Королева ж вимагає протилежного. Мені не дано зрозуміти й третини з того, що вона розповідає, і двох третин з того, що пояснює. Вона змушує нас читати розумні книжки. Математичні формули. Вірші, в яких риби літають, а дерева здатні переживати справжні почуття. Читання мене заколисує, пане. Коли вона мене запитує, які думки в мене спливають після того чи того уривка, я кажу їй, що ще до нього не дійшла. Навіть гірше, я кажу їй, що підозрюю, яке велике значення це має, і тому сподіваюся знайти достатньо часу, щоб глибоко в усьому розібратися. Я так хитрую, щоб приховати власну неотесаність, що розумнішаю. Єдине, що мене цікавить, так це, хто кого зваблює, хто про кого пліткує, а ще, хто з джентльменів мені сподобався б...
ЙОГАН: Ви така обмежена, що, слухаючи вас, відпочиваєш.
ЕРІКА (наче випльовує слова): Так, пане, королева була присутня, і я там була непоміченою й усе чула.
ЙОГАН: Чи пан філософ висловлювався зневажливо про нашу віру?
ЕРІКА: Він сказав, що Лютер помилявся.
ЙОГАН: У чому?
ЕРІКА: В усьому.
ЙОГАН: Ще щось?
ЕРІКА: Здається, ні.
ЙОГАН: Для таких, як ви, хто багато базікає, завжди є ще щось. У кожного свої межі. Тож спробуємо трохи вийти за ваші. Чи є щось, що могло б зашкодити нашій королеві у виконанні нею її священних обов’язків? (Пауза.) Ви любите королеву?
ЕРІКА: Понад усе.
ЙОГАН: Тож дайте волю власній цікавості визнавати, хто до кого зваблює і хто про кого пліткує.
ЕРІКА: Мені лячно від того, що відбувається між Її Величністю і графинею Шпарре. Королева засипає її подарунками. Сукня з сатину. Рукавички з рожевого шовку.
ЙОГАН: Не бачу в цьому нічого незвичайного. Ви ревнуєте, тому що королева прихильна до графині.
ЕРІКА: Їхні очі, пане графе... Їхні очі промовистіші за їхнє мовчання. Вони дивляться одна на одну як чоловік і жінка. Вони торкаються одна до одної як наречені. Вони сваряться на очах у всіх, як подружжя вдома.
ЙОГАН: Нашу королеву виховували як принца. І на цьому метафори закінчуються.
ЕРІКА: Метафори? Що значить це слово?
ЙОГАН (різко обриває): Як ви смієте робити такі натяки?
ЕРІКА: Я спостерігала за ними! Вони цілувалися!
ЙОГАН (роздратовано): У вас якась сатанинська уява. А на питання, чи не занадто багато ви базікаєте, герцогине Браге, відповідь — так.
ЕРІКА: А ще є пісні, які стають дедалі популярнішими в провінційних тавернах, а віднедавна й у тавернах Стокгольма.
ЙОГАН: Заспіваєте якусь?
ЕРІКА: Я не вмію співати.
ЙОГАН (владно): Співайте!
ЕРІКА: Я не вмію співати.
ЙОГАН (щиро): Ви насправді нікчема, якщо поширюєте такі наклепи!
ЕРІКА: І ви теж. Так нікчемно ставити мені всі ці запитання.
Йоган виходить.
ЕРІКА (співає невпевненим голосом):
У зад, у зад, у зад, солдат,
дівах — йому на штих,
у зад, у зад, у зад, солдат,
спитай у хлопа-короля,
у зад, у зад, у зад, ну їй-бо,
Христина вас навча.