Кров з кожної літери стікала на іншу й утворювала третю. Народжувалася нова абетка! У довгих переривчастих поштовхах мій член звільнився від сім’я, при цьому я до нього навіть не торкався. Екстаз! Повний екстаз! Екстаз, сестрице! Нумо! Заточи лезо! Твори на моєму животі. Я скажу «серце» — напиши «бік»! Починай! Припини бути мозком, стань твариною.
ХРИСТИНА: І коли ж мені треба буде стати на чотири лапи й почати підвивати?
ЙОГАН (серйозно): Прямо зараз!
ХРИСТИНА: І з кожним стогоном я втрачатиму свої права?
ЙОГАН: Одну-дві провінції!
ХРИСТИНА: А в оплату моєї дівочої пліви ми оздобимо твій член кільцями з моєї корони?
ЙОГАН: Пропозиція мені до смаку!
ХРИСТИНА: Я буду половиною, часткою, тінню, річчю?
ЙОГАН: Половиною, але від усього.
ХРИСТИНА: Я радітиму, бо ти дозволятимеш?
ЙОГАН: Так, і тільки за моєї згоди.
ХРИСТИНА: Йогане, ти мене не кохаєш!
ЙОГАН: А хто казав щось про кохання? Тобі потрібен король! Король, який покаже тобі, як правити твоїм народом. (Пауза.) Цей народ не хоче, щоб його змінювали! Забудь свої школи, свої книжки й своїх учених. Ніхто не править биками, цитуючи Софокла! Нам потрібні руки, а не мізки. Бо хто буде копати твої шахти? Послідовники Демосфена? Дозволь йому мріяти, твоєму народові! Але впевнись, що саме ти визначаєш ті мрії. Наповни його почуття, облиш його дух. Однією рукою даруй йому гроші, іншою роби його боржником. Епідемія, війна, руїна! Змусь його боятися! І переконай, що ти все робиш із Божого благословення. Прикрашай так своїх гонців, щоб про звістку всі забували. Зроби так, щоб опозиціонери були в опозиції один до одного. Відгодовуй їх так, щоб вони засипали на власному салі. Коли приймаєш один закон, відразу голосуй інший, який відміняє попередній. Нагороджуй військових. Дій підкупом з єпископатом. Дозволь збагачуватися знаті. Пильнуй, щоб митці та поети співали одну й ту саму осанну й не створювали інших. Стався до твого народу як до ідіота, і він обожнюватиме тебе. Зроби з мене свого короля! Для іншого ж, для «тілесних утіх», я знайду іншу!
ХРИСТИНА: Відверті пустощі!
ЙОГАН: Досить бравади! Двір і велика рада втрачають терпіння! Держава потребує спадкоємця!
ХРИСТИНА: Я не готова!
ЙОГАН: Не хочу вірити в усі ті збочення, в яких тебе звинувачують чутки!
ХРИСТИНА: Чутка — поганий обвинувач.
ЙОГАН: Подейкують, що диявол набув звабливих форм, щоб ми тебе втратили.
ХРИСТИНА: А ти цього вечора одягнувся в шати Бога?
ЙОГАН: Не хочеться вірити у твоє божевілля.
ХРИСТИНА: У що?
Входить Ебба, одягнена в чорну аскетичну сукню. Вона тримає синю сукню і рукавички.
ЕББА: Ваша Величносте!
ЙОГАН (значуще): Я не хочу в це вірити! (Пауза.) Жінка не може обходитися без потягу чоловіка, щоб задовольнити іншу жінку. А ті, хто піддаються йому, роблять це для нас і для нашого задоволення.
ХРИСТИНА (до Йогана, насмішкувато): Йогане! Німфа Ехо сказала тобі: «Геть! Геть! Геть!»
Йоган збирає свою одежу і відступає.
ХРИСТИНА (до Ебби): Ви бачили на власні очі! Який сором! Жіноча дружба — не що інше, як сентиментальність, яка відволікає мене від виконання обов’язків. Приборкати церкви в Європі! Укласти мій мирний договір! Зайняти позицію щодо місця Землі в планетарній системі. Ви всюди безсоромно таскаєте із собою свій шарм, і ці постійно випнуті губи. Вам кажуть: «Знімайте геть усе!» Мить — і ви без вбрання, як антична богиня! Чи вам не відомо, що поняття «все» відносне і ним потрібно користуватися помірковано? Перечитайте Паскаля! Вам кажуть «поволі», і ви стає настільки повільною, як лялечка, що перевертається на метелика. Правильність і аскетичність — ось що повинно прислужитися вам. «Обмеж свої бажання з тим, щоб вони відповідали вірі, вищій сутності всіх талантів, що ми ними володіємо». Перечитайте Лютера! Ось що я зроблю з вашим мереживом. (Вона зриває мережива зі своїх зап’ястків.) Чого ви стоїте, скажіть щось! Зробіть хоч порух!
ЕББА: Я прийшла попросити вас про люб’язність.
ХРИСТИНА: Хоч би що там було, ви отримали її.
ЕББА: Я ще навіть не висловила прохання.
ХРИСТИНА: Так розмова стане коротшою.
ЕББА: Звільніть мене від моїх обов’язків перед вами.
ХРИСТИНА: Так тому й бути.
ЕББА: Я повертаю вам вашу сукню.
ХРИСТИНА: Зі шкіри Сатани!
ЕББА: І рукавички від мадемуазель де Ланкло.
ХРИСТИНА: Змії з голови Медузи!
ЕББА: Ось перша.
ХРИСТИНА: Так тому й бути.
ЕББА: Ось іще одна.
ХРИСТИНА: Знову ридання! Жінки плачуть так часто, що їхні сльози можна сплутати з потом.