ЕББА: Я їх висушу.
ХРИСТИНА: Обійдуся без вашого смутку. Ба більше, обійдуся без того, щоб бути його причиною. Я звільняю вас. Ідіть.
ЕББА: Прощавайте.
Ебба відходить.
ХРИСТИНА: Заберіть рукавички. Йдіть!
ЕББА: Добре.
ХРИСТИНА: Ось одна.
ЕББА: Так тому й бути.
ХРИСТИНА: Я тремчу, як листок! Я червона, як данець! Якби Декарт був тут, він би пояснив, чому всі ці безкінечні прощання. Курва! Коли слухаю свій розум, хочу, щоб ви пішли, а голос мого серця просить вас залишитися. (Ебба знову відходить.) Графине! (Майже нечутно.) Обійміть мене.
ЕББА: Що?
ХРИСТИНА: Обійміть мене. (Ебба обіймає її.) Холодними ночами під час воєнних кампаній мій батько велів одному чоловікові зігрівати його ліжко. Той лягав раніше, і коли батько приєднувався до нього, постіль була теплою. Його називали партнер по ліжку. (Мовчання.) Ви носитимете той же титул і матимете такі ж обов’язки!
ЕББА: Я прийшла, щоб попрощатися з вами!
ХРИСТИНА: Я прошу вибачити мене за те, що спересердя напустилася на вас.
ЕББА: Я не маю вас вибачати. Ви — моя королева.
ХРИСТИНА (невміло обіймає Еббу): В мене погано виходить, чи не так? Я знаю, як працюють пастки на ведмедів, як розібрати мушкет, але... Я не знаю, що робити з губами і... Мої руки ні на що не придатні і...
Ебба сама обіймає її.
ЕББА: Вже набагато краще.
ХРИСТИНА: Я присягаю перед вами, що відтепер діятиму згідно із власною свободою волі, вирішуватиму душею і розумом, що добре, а що погано. І так буде весь час, поки я лишатимусь на шведському троні. Звільніться від скромності. Переможіть блюзнірство і зарозумілість. Я навчу вас поводженню з мечем і мушкетом, їздити верхи і голосно сміятися. Жінка чи чоловік? Такого питання більше не існуватиме.
ЕББА: При дворі?
Обидві жінки починають роздягатися. Трохи збоку Йоган одягається. До нього приєднується Аксель, і вони спостерігають за жінками.
АКСЕЛЬ: Ти сказав ті слова, які я велів тобі сказати?
ЙОГАН: Сон Нарциса, великий королівський олень, німфа Ехо. Я навіть повторював, як Ехо. (Ображено.) Усі ці роки плекати таку чудову річ, щоб пережити таке приниження! (Вибухає.) Я говорю про себе! Про себе! Її величність подарувала сукню і рукавичні графині Шпарре. Це найвродливіша жінка королівства, графиня Шпарре! І графиню Шпарре тільки-но підвищили до компаньйонки по ліжку Її Величності.
АКСЕЛЬ: Дружба між жінками може тлумачитися по-різному. Вони більш близькі між собою, ніж чоловіки.
ЙОГАН: Досить себе дурити, мій пишномовний татку! З дитинства ви виховували її як чоловіка, а тепер дивуєтеся, що вона зваблює жінок? Звідки, по-вашому, в неї така невтамовна жага знань, така одержимість змінити порядок речей? Від ненормальності, батьку! У божевільних існує потреба перебудувати світовий порядок так, щоб він відповідав їхньому особливому баченню світового порядку. Що більше вона скандалитиме, то більше нас тавруватимуть і то швидше ми здамося.
АКСЕЛЬ (серйозно): Не треба перебільшень.
ЙОГАН: Коханець став перлиною. Видалимо виразку з раковини.
АКСЕЛЬ: Я не знаю!
ЙОГАН: Чекатимемо, доки дами носитимуть ширінку, а джентльмени стануть євнухами?
АКСЕЛЬ: Я не знаю!
ЙОГАН: Коли потрібно звільнитися від черв’яка в яблуку?
Силуети Ебби і Христини бігають у сутінках, перевдягнуті в молодиків. Вони з’являються і щезають під вибухи сміху. Пауза. Ебба робить масаж плеча Христини.
ХРИСТИНА: Ебба? Так тебе звати? Ніжна Ебба. Це так тебе пестить Якоб? Я зроблю з нього лицаря.
ЕББА: З Якоба?
ХРИСТИНА: Так, і лише тому, що навчив тебе так добре пестити. (Пауза.) Читай іще. Твій голос... Знову твій голос.
ЕББА (читає книжку Нінон): «Щоб зберегти кохання, потрібно давати йому змогу бажати щодня і потрібно дозволяти йому дещо нове завтра. Не витрачайте в один день усе, що може підтримувати смак, який ви заохочували».
ЙОГАН (читає в стороні): «Їй відрізають волосся. Її голову поливають пекучим спиртом. Підпалюють. Її волосся згоряє до коренів».
ЕББА (читає далі): «Урізноманітнюйте задоволення, отримуйте благословення мінливістю».
ЙОГАН (читає далі): «Потім їй у спину заганяють гаки і прив’язують до них мотузки...»
ХРИСТИНА: Завтра в тронній залі перед усім двором ти сидітимеш праворуч від мене!
АКСЕЛЬ (серйозно): Зроби якнайшвидше так, щоб графині Шпарре не стало при дворі.