ЕРІКА (відступає): Когось спіткало нещастя! Це не лекція. Це нічне чування! Боже! Королева в сльозах... оплакує графиню Шпарре? Через мене? «Гонця! Терміново!» Це я довела її до шибениці?!
Схвильована, вона виходить.
ХРИСТИНА: Хто під цим простирадлом?
ШАНЮ: Гробар приніс нам найсвіжіший. Якщо так можна сказати про труп!
ХРИСТИНА: Хто там, під ним?
Декарт одним порухом скидає простирадло і відкриває оголене чоловіче тіло, за виключенням голови.
ДЕКАРТ: Людина! Чудовий механізм! Здатний на найкраще, як і на найгірше. Людську істоту робить саме дух, енергією якого є думка. Йому не потрібно ні конкретного місця, ні якоїсь матеріальної основи, щоб цим займатися. Я думаю, значить я існую! Ваша величносте, дозвольте відрекомендувати вам мозок. Піднесіть ближче свічку! Ось воно! (Христина прикриває рота носовичком.) Он там, у центрі. Шишковидне тіло. Воно розташовано над водогоном мозку, саме тим, який направляє тваринний дух, той самий дух, який сприяє народженню пристрастей.
ХРИСТИНА: І в ньому відповіді на всі наші запитання?
Вона передає щипці Декартові, який виймає з черепа невеличку білу кульку.
ДЕКАРТ: Ваша величносте, дозвольте відрекомендувати — місце перебування душі.
Христина простягає Декартові блискучого ножа.
ХРИСТИНА (ніби читає безкінечну молитву): Відкрийте її! Зробіть невеличкий надріз. Не більший за проблиск надії. Вилучіть звідти безкінечні очікування. Звуки, які будять надію на її повернення. Вилучіть звідти коридори, в яких не чутно поспішних кроків. Голос, який вас переслідує. Приємний звук прочитаної фрази, коли не потрібно дослухатися до змісту. Одержимість запахом парфуму. Рукавичка, кинута на ліжко. Слід від сльози на рум’яних щоках. Стрічка, що зав’язується і розв’язується. Прагнення одного-єдиного імені. Кліпання повік. Рука у волоссі. Вилучіть звідти приємне приголомшення. Вилучіть невгамовану плоть! Губи! Її губи! Біль у животі, знову в животі, унизу живота. Нумо! Почніть з очікування. Потім сум! Продовжуйте! Видаліть бажання! Візьміть ножа і вилучіть із неї, з душі, спів кристалів!
З гуркотом входить Аксель.
АКСЕЛЬ: Боже!
ХРИСТИНА: Мій друже! Ви знайшли її?
АКСЕЛЬ (вражено): Що це тут за м’ясницька?
ХРИСТИНА: Вона з вами?
АКСЕЛЬ: Не вистачало ще знайти цей труп у ваших покоях.
Накриває тіло простирадлом.
ХРИСТИНА: Вона з вами?
АКСЕЛЬ: Ви потрапили під вплив шарлатанів, які зловживають вашим сум’яттям! Ці чоловіки не мають наміру полегшити ваш біль. (Він бере Шаню за горло.) Я не дозволю вам грати нею.
ШАНЮ: Я повинен буду повідомити мого короля про цей випадок.
Аксель виганяє Шаню.
ХРИСТИНА (до Акселя): Ви з’їхали з глузду?
АКСЕЛЬ (наказовим тоном): Ваша величносте, навчіться знову самі собою управляти!
ХРИСТИНА: Мені нагадати вам ваш ранг?
АКСЕЛЬ (відпускає Шаню): Я розмовляю з вами так, як говорив би ваш батько.
ХРИСТИНА: Але ви не мій батько!
Пауза.
АКСЕЛЬ (ображено): Він довірив вас мені! Погляньте-но. Подивіться на цю різанину!
ХРИСТИНА: Чи не ви мене вчили, що цікавість — завжди добре?
АКСЕЛЬ: У межах учення Лютера!
ХРИСТИНА: Цікавість... у Лютера не було цікавості ні до чого!
Як вдарений громом, Аксель стає на коліна й притискається лобом до землі.
АКСЕЛЬ: Ви тільки-но зневажили ім’я Лютера!
ХРИСТИНА (ствердно): Ми всі врятуємося. Як язичники, так і християни!
АКСЕЛЬ: Коли скажена плоть бунтує, єдиними ліками буде звернутися до слова Божого, щоб подавити той бунт. Плотська сексуальна привабливість — або для шлюбу, або ж для цноти. О дупа Господня, забудьте її!
ХРИСТИНА (зламано): У мене не виходить. (Вона падає на коліна.) У мене не виходить.
ДЕКАРТ (наближається до Христини): Я сумніваюсь, що справжнє тіло Христа присутнє в гостії. Я вірю, що Земля обертається навколо Сонця. Я вірю в свободу волі. Через свої ідеї я втік зі своєї країни. Я вільний. І я... я не правлю королівством.
АКСЕЛЬ: Не знайдеться такого куточка землі, який би прийняв ту пристрасть, яка вас пожирає.
ДЕКАРТ: Ніякої схованки.
АКСЕЛЬ: Жодного притулку.
Шаню дістає з пальта запечатаного листа і простягає його Христині.
ШАНЮ: Ваша величносте! Я листоноша папи Олександра VII. Його Святість запрошує вас приєднатися до нього на троні Риму. Для престолів Франції, Португалії, Іспанії та Священної Римської імперії німецької нації ваше входження в коло католицьких країн було б найбільшим здобутком цього сторіччя. (Звук льоду, що ламається. Всі персонажі за винятком Ебби виходять на сцену, стривожені та мовчазні. Урочиста мить.) Папа задовольнить усі ваші запити, як найпоміркованіші, так і найнезбагненніші. Палаци, особиста армія, довічна рента. Назвіть ім’я артиста, ба назвіть вченого, і він перебуватиме під вашим захистом. Розкрийте свій задум, і ми його здійснимо. Папа проголосить вас королевою-дівою.