ХРИСТИНА: Я не знаю, де вона. Знайди її!
ЙОГАН: Кого?
ХРИСТИНА: Еббу.
ЙОГАН: Як чарівно! Вона називає її на ім’я. Яке ж задоволення ти повинна мати, коли відмінюєш її у множині? Одна Ебба, кіль...
ХРИСТИНА: Приведи її до мене!
ЙОГАН: Я? І що мені їй сказати, якщо я її все ж зустріну?
ХРИСТИНА: «Життя надто коротке, щоб кохати, як то належить. Повертайся швидше!» Це слова Нінон де Ланкло. Скажи їй і це.
ЙОГАН: І чому я, чому я повинен виконувати цю місію? Для чого запам’ятовувати ці слова? І ця Нінон?..
ХРИСТИНА: Ти знаєш шахраїв, розбійників, злодюг...
ЙОГАН: А ще живодерів і піратів, до того ж знаю всіх на ім’я.
ХРИСТИНА: Ти єдиний зумієш повернути її.
ЙОГАН: А якою буде моя винагорода? (Пауза.) Я щось не розчув.
ХРИСТИНА: Я молитиму Бога, щоб подякувати йому за можливість щовечора опинятись у твоєму ліжку...
ЙОГАН (починає усвідомлювати): Я не зовсім розчув.
ХРИСТИНА: ...і в нас будуть гарненькі дітки.
Сильний гуркіт льодоходу.
ЙОГАН: Король?
ХРИСТИНА: Так, та лише після того, як ти приведеш її до мене.
ЙОГАН: О, всі клієнти Марії Магдалини! Я! Король! О, лахміття Лазаря! Що мені зробити? Обійняти тебе? Поцілувати? Стати на коліна перед тобою?
ХРИСТИНА: Приведи її!
ЙОГАН: Вона скоро тут буде, заприсягаюся власною короною!
Йоган виходить.
ХРИСТИНА (наодинці): Іди, мій фальшивий брате! Я скоріше кинуся вниз із найвищої вершини, аніж одружуся з тобою. І якби якась із тих вершин була заввишки з твоє марнославство, то саме її я й обрала б. (Починає повільно падати сніг.)
Моя країно,
Прекрасна й велична.
Полярна Зоря тобі провідник.
Сонце і місяць стоять на сторожі.
Моя країно.
Довершена, блискуча і чиста.
Запах твій тису, сосни, цуги і кедру,
Води твої сині, прозорі.
Твої величезні ведмеді,
Твої королівські олені,
Вовчий вий,
Та мишкування сов.
Моя країно!
Метка до свят,
Метка в хмелю,
І навстіж вхід.
Іншим простягає руку.
Твої щирі утіхи протистоять прикрощам і вірі.
І ви, небесні маріонетки, ви пам’ятаєте мого батька!
Про сніг він казав, що то сльози змерзлого неба.
Моя велична країно, твоя королева обливається холодними слізьми.
Що краще: нехтувати щодня власною країною чи залишити її, щоб ще більше любити її здалеку?
Зректися свого народу, зректися своє віри, зректися свого батька, щоб стати такою, якою я хочу бути?
Вона знову бере листа від Папи. Всі персонажі, включно з Еббою, виходять на сцену. Пауза. Коли Христина бачить Еббу, то знову кладе листа на землю. Всі персонажі відходять у тінь, крім Ебби.
ХРИСТИНА: Нічого не кажи! Я хочу, щоб ця мить тривала й тривала. Якби ти знала, як я бажала її. Секунди посідають звичні місця у хвилинах. Ось воно, справжнє чекання! Дай подивитися на тебе. Дай повірити хоч на мить, що без тебе моє життя нічого не варте, що я ніщо, як найбідніший бідняк. Тепер я знаю, що ніколи не змогла б змиритися з тим, що тебе немає, навіть якби ти була відсутня всього секунду. Я належу тобі настільки, що ти ніколи не зможеш утратити мене. Вимови слова, ті, які визначать долю мого народу. Я слухаю тебе.
ЕББА (голосно): Вони теж слухають, оті, що в тіні.
ХРИСТИНА: Де ти була?
ЕББА: Не важливо, та я нікому не побажаю там опинитися.
ХРИСТИНА: Тобі погрожували?
ЕББА: Ні.
ХРИСТИНА: До тебе ставилися зневажливо?
ЕББА: Ні.
ХРИСТИНА: Покажи свої руки.
ЕББА: Ні
ХРИСТИНА: Спину. Зап’ястки. Шию. Ніяких слідів насильства?
ЕББА: Ні.
ХРИСТИНА: А твоя честь? Чинилися посягання на твою честь?
ЕББА: Як того вимагає традиція від компаньйонок, я прийшла, щоб просити вас благословити моє заміжжя. (Пауза.) Не змушуйте мене повторювати. Ми кохаємо одне одного.
ХРИСТИНА: Ви кохаєте одне одного?
ЕББА: Якоб! Мій наречений!
ХРИСТИНА: І ти хочеш одружитися з ним?
ЕББА: Так.
ХРИСТИНА: І ти цілком цьому рада?
ЕББА: Так.
ХРИСТИНА: І ти будеш проводити свої дні і свої ночі...
ЕББА: Так.
ХРИСТИНА: І в радості? І в горі?
ЕББА: Так. (Ще один звук льоду, що ламається з гуркотом.) Ви чули цей гуркіт, який долинув знизу?
ХРИСТИНА: Гуркіт йде з великої тріщини.
ЕББА: Я зрозуміла, що відволікала вас від виконання вашого обов’язку. (Видно, що її терзає нестерпний біль.) Усі ці аскетичні старигани, відколи ми розлучилися. Похмурі богослови, зловісні радники. І дякую вам за моє тісне спілкування з графом Йоганом.