10.
имон Едельман колись мешкав у Львові і приятелював з Гробовецьким на стовідсотково ділових засадах напівлегального виготовлення ліків. Це мін першим винайшов іхтіоментоль, змішавши з риб'ячим товщем[23] ментолові краплі, а Гробовецький радив їх кожному, хто лиш поскаржиться на біль в суглобах або в спині. Можливо, це смердюче мастидло й допомагало скалічілим бабцям, а молоді пані лиш носиками бридливо поводили, коли Оскар діставав з полички лікувальну тягучу рідину в прозорій плящині і розповідав, що ліки постачають із самого Відня від самої цісарської аптеки!
Згодом Шимон виїхав у Дрогобич, щоб започаткувати там підприємство, яке б принесло йому і прибутки, і світову славу. Він все спродав, навіть срібні підсвічники, аби оплатити приїзд американського винахідника. Той обіцяв йому допомогу в проектуванні агрегату, який виготовлятиме молоко з ... нафти! Американець переконав Шимона, що звичайне молоко має вісімдесят відсотків води (львівське — дев'яносто!), а в нафті стільки ж відсотків товщу. Якщо ж усунути специфічний запах та надмірний товщ і при цьому додати мінеральних складників, цукру, инших присмак, то це молоко монополізує увесь ринок.
Засліплений такою перспективою, гачкуватий ніс Едельмана втратив нюх — і він виклав американцеві гроші за привезені частини агрегату. Всі гроші, навіть банківську позику! Ви здогадуєтеся, що трапилося опісля? Американець розтанув, як привид під ранок, а Шимону довелося на шварц[24] чкурнути до Дебрецена: слід було пересидіти якийсь час в Галактіона Стосестерського, тобто в Гала Стосіста, мадярського підпільного алхіміка, що був родом з-під Самбора.
Пересидіти — умовно кажучи. Шимон з дитинства не мав посидючості, тому кинувся гарячковито в иншу авантуру: винайти замінник кокаїну, щоб він коштував дешевше, а діяв м'якше.
Отож поки наші мандрівці спокійно перемовлялися у потязі, Шимон і Гала не вилазили із комірчини, в якій змішували невідь як добутий кокаїн з перетертим маком і дрібно змеленою кавою. Сіро-брунатна маса приємно пахла, але на вигляд — як курячий послід. Гала на те не зважав: принюхувався, брав на язик, плямкав.
— Назвемо едельстокаїн, — запропонував Шимон.
— Ні, — не погодився Галактіон, — краще галашикаїн: це схоже на фелешиге[25].
— І що це нам дасть? — здивувався Едельман.
— Оферма реґіментова![26] — вигукнув Стосестерський. — Якщо в жандармерії й пронюхають про галашикаїн, так ми скажемо, що їхній аґент щось недочув!
— Гадаєш, там глухі тетерваки на службі?
Гала не відповів. Він уже й нанюхався, й нализався суміші, від чого зразу подобрішав: обійняв Шимона, приклав голову до засмальцьованої на грудях сорочки і заплющив очі. В цей час у двері комірчини загрюкала кулачком Галактіонова фелешиге Агота:
— Принесли телеграму, відчиніть!
Гала підскочив, як коник-стрибунець, якому вже встигли відірвати одну ніжку, і звалився на крісло, безтямно посміхаючись в стелю. Едельман боязко підійшов до дверей:
— Пані, у нас тут шкідливі випари — не заходьте. Прочитайте самі, що там написано, прошу вас.
— О шостій вечора на вокзалі буде Оскар. Просить зустріти.
Нарешті! Шимон вже два тижні, як зголосився колишньому спільникові з пропозицією докласти грошей до лабораторних досліджень, аби кінцевий продукт збувати через його аптеку. Значить, погодився! Несамовитий винахідник тішився, бо маку й кави можна було дістати навіть у борг, але який ідіот позичить для роботи кілька грамів кокаїну?
— Гала, Гала! Зі Львова приїхали гроші! Замовляй вечерю її корчмі — Оскара слід добре пригостити!
— Айн момент! Цвай мінутен! Ахтунг![27]
Галактіон здригнувся усім тілом, глибоко вдихнув, став у позицію струнко, підняв ліву ногу, як до парадного маршування. Крок, другий — і двері з комірки з тріском вивалилися в передпокій. Агота вибігла з кухні. Вона звела свої густі брови в одну лінію і похмуро прохрипіла:
— О майн ґот![28]
— Міт герцліхе ґрус![29] — гукнув до неї Галактіон, з чого Шимон зрозумів, що їхній замінник кокаїну матиме неабиякий попит.
Зустрічати Оскара він пішов сам — без веселого Галактіона, який кружляв навколо своєї Аготи, мовби павіан в шлюбному танці. Вереск фелешиге не стихав, але на нього зреагували лише горобці, що перелетіли в сусідній сад.