Побратися з американським нишпоркою-емеритом, щоб уже ніхто не натрапив на слід Анелі Матичинської, чоловік якої гибіє у в'язниці за поширення фальшивих грошей, — це направду видавалося Ізабелі потрібним. Іза Картер — звучало свіжо, як океанський вітрець. Але... Якщо хтось колись випорпає її правдиву біографію? Немає такої таємниці, яка б не спливла з глибини. І тоді їй доведеться відповідати ще й за двомужество.
Щоб дізнатися, чи Картер їй вірить, Ізабеля попросила його поїхати до найближчого порту, де сподівалася отримати вістку бід своєї молодшої сестри.
— Сестра така ж гарна? — грайливо спитався Нік. — І де вона зараз?
— У Ніцці, — сказала правду Ізабеля. І зразу ж прибрехала. — Вона відома танечниця.
17.
евно, ви подумали, що наш Стасьо легалізувався — завдяки одруженню — серед серів та перів. І маєте рацію. Старший брат «гарної як образок» Марґрет Едмон і справді мав одного разу дотичність до самого короля, пограбувавши вінценосного під час відвідин історичної Вежі Генріха Другого — витяг золоту папіросницю та кілька коштовних дрібничок. І розчинився, як цукор на дні філіжанки. Про це наречена сказала, викликаючи Стася на таку ж одвертість, та він відповів ухильно: «Ми не вибираємо ні батька, ні матері, ні братів...»
Марґрет не бідувала. Її гроші вкладені в дуже прибуткову справу, на якій вона була схибнута, бо мало не щодня навідувалася в гігантську будівлю офісу «Дейлі Мейд». Стасьо не міг повірити своїм очам, коли уперше побачив сорок друкарських машин, які за годину видруковували тридцять тисяч примірників часопису, а за день «споживали» чотири милі паперу. Марґрет мала звичку суворо допитувати усіх відповідальних службовців, тицяючи їм папірець з дрібно писаними числами, якщо вважала, що вони не впильнували передплатників чи задорого заплатили за фарбу.
Так що подорож Єгиптом минула для Стася без особливого задоволення: зайшовши в готельні апартаменти, молода дружина охолоджувала його юнацьку пристрасть своїми «ноу, ноу, ноу», при першій можливості хапаючи телефонну слухавку, аби перемовитися з Лондоном. Стасьо не раз згадував Еву, яка просто не знала, що можна відмовити чоловікові в такий простий спосіб.
У самому Лондоні було похмуро й смутно. Товариство Марґрет складалося із невдатного перекладача Вівієна Вальда, якому хотілося скочити вище власного пупа, і знаменитої експертки чаю міс Ірвінг, чиє чутливе піднебіння могло розрізнити п'ятсот сортів. Ці двоє зануд приходили пообіді навіть у відсутнісь господарів і сиділи в очікуванні пісної вечері.
Стасьо днями вештався містом з путівником у руках, мріючи надибати якусь цікаву персону, бажано жіночої статі. Одного разу його зупинила суворо вбрана місіс і тицьнула оповістку, що в Лондоні, як і в Манчестері, зорганізовують клюб мовчазних жінок. «Вони тут всі з глузду з'їхали!» — спересердя промовив сам собі Стасьо, але за вечерею підсунув оповістку Марґрет. Вона сприйняла це як образу і розтлумачила своєму мужеві, що неговіркі в шлюбі англосакси живуть довго і щасливо, на відміну від легковажних французів, які вмирають молодими в чужім подружнім ложі та ще й в жебрах. Найбільше Стасьо образився за слово «легковажних» (французів — це не про нього!), бо зразу ж нагадав своїй судженій, що та прикмета — не смертельна, адже вона чомусь не називає легковажним Британське товариство обезпечень, яке прийняло обезпечення[64] на сто п'ятдесят тисяч фунтів від акторки Марбл на випадок, якщо протягом десяти літ втратить з якоїсь причини свій чарівливий усміх!
Ну, звісно, конфлікт міг залагодитися уночі, але Марґрет наполягла, щоб нарешті Стасьо обжився у своїй спочивальні, як належиться аристократу, а не простолюдину. І цим остаточно допекла, мимохіть натякнувши на його підозріле походження з габсбургівського коріння.
— Навіщо ж ти шукала собі нареченого по всій Европі? — збісився фальшивий онук дебреценського бургомістра.
— Задля майбутніх дітей, йолопе! — не стрималася вдавана аристократка. — Чим далі народилися батьки, тим більше шансів мати здорове потомство! До слова, я вже в тяжі...
«Треба втікати, поки мною лиш раз скористалися для поліпшення породи!» — подумав Стасьо. Але не поспішав з цим рішучим кроком, бо таки зустрів жінку своєї мрії. І вона його збила з ніг. Так-так, збила, сидячи за кермом авта.
Анабель Діккенс спочатку працювала акторкою, але не це її прославило: вона перша жінка в Британії, що закінчила водійські курси!
Коли знуджений роздумами Стасьо брів у тумані і розмірковував, чи не взяти участь у конкурсі на найкращу оповідку в стилі петерпіперизму[65], за яку поважний денник «Морнінґ Стар» обіцяв винагороду в сто фунтів, зненацька вигулькнуло чорне лискуче авто.