Чи Ґеньо занадто поспішно піднявся, чи Сюзанна необережно трутила крісло, — не в тому річ. Пакунок гупнув на підлогу. Задзеленчало розбите скло, каварню наповнив смердючий дим, заверещали панни, а весь цей рейвах покрила соковита батярська лайка.
11.
а далекому острові Пальма-де-Мальорка помер від старості та виснаження, спричиненого голодуванням, горбатий жебрак — найпопулярніша особа серед мешканців. Він завше сидів під однією і тою ж пальмою, притулившись горбом до полущеного стовбура, і поволі жував скибку хліба з мармолядою. Було вражіння, що та скибка — одна й та ж сама уже протягом не знати якого часу. На світ поглядав стомленими очима старої черепахи, ніби просив пелехатого перевізника швидше доправити його на берег потойбіччя. Коли ж лікарі оглянули покійного, то виявили не горб, а добре припасовану (смердючу!) торбину... з цінними паперами на мільйон бельгійських франків та десять тисяч долярів готівкою! У полотняну ганчірку, яку колись прикрашало дивне геометричне вишиття, невідоме в сих теренах, були загорнуті напівзотлілі папери. Саме з них стало відомо, що висхлий старий — німець Берштейн, уроджений у Львові...
Чому він опинився так далеко і в такому жалюгідному становищі, маючи при собі прихованого мільйона, випало розплутувати Юрасеві Маґдебуркові, до якого звернулися львівські нащадки Берштейна, що ледве заробляли дрібною комерцією на скибку хліба з мармолядою і на дешеву ячмінну каву. На позичені гроші вони готували папери, за якими враз би розбагатіли.
Судячи з віку, перед Юрасем сиділи три онуки фальшивого жебрака — усі анемічно блідолиці, світловолосі, з перспективою швидко облисіти (кожен з них уже мав на маківці природну тонзуру[8]). Вони поважно оповіли про свого ґросфатера,[9] якого певні обставини змусили покинути рідне місто.
Юрасеве рум'яне лице, доброзичливе й співчутливе, не давало їм сумнівів, що нишпорка не вбачатиме в дідовому вчинку особливого криміналу. Хіба він перший, хто зник в пожаданні наздогнати молодість?
— Герман Берштейн мав у своїй власності три галантерейні крамниці, — почав найстарший із трьох онуків. — Вони давали добрі прибутки, і він вкладав гроші у нафтарський промисел.
«Доповідає, мов на суді про чужу людину», — зауважив сам собі Юрась.
Утім, історія заможного німця, оповіджена нащадком, проста, як спосіб повії упіймати на живця. Доскочивши багатства, він лиш набув чоловічої сміливости, на яку не мав часу в молодости. Отож завів собі коханку — Маґдалену Хтошохоцьку, молоду покоївку барона Альцґеймера, а та поспішила привести на світ дівчинку. Бернштейн так прикипів до дитятка (удома мав чотирьох синів), що через банківського службовця на прізвище Кендзьорівський...
«Так, так, історія для Теодора Козобродського!» — мало не вигукнув Юрась, проте лице його не втратило співчутливого виразу.
— ...почав скуповувати цінні папери, вкладаючи в них кожну зароблену копійку.
«Кожну зароблену тисячу», — виправив подумки Маґдебурко онука мільйонера, а вголос спитав:
— Звідки ви все це знаєте? Хто вам розповів?
— Бабуся докладно описала у тестаменті.
— У тестаменті такого не пишуть, — твердо сказав Юрась, — я на цьому знаюся.
— До тестаменту було долучено її листа, — виправився нащадок Берштейна.
Це не був лист, а довідка, написана задля того, щоб колись (а раптом зголоситься втіклий муж?!) засвідчити його підлий вчинок та підставу претендувати на таємно викуплені акції. Чіткими ґотичними словами Амалія Берштейн, у дівоцтві Аусвайс, сповіщала, що зі зневаги до зрадливця позбавила його подружнього ложа. Оскільки плід його позашлюбних походеньок може бути ощасливлений золотим дощем зі спільного статку всієї родини, вона нагадує: її щедрий посаг вирятував дрібного крамаря з нужди. Далі йшов перелік усього, чого не пошкодував для доньки торговець антикваріатом Аусвайс. Насамкінець законна жона визнавала, що це вона написала тій дурній кобіті записку (як би від Германа) про його рішення ніколи більше її не бачити...
— Отже, ви — єдині родичі покійного, — напівствердно промовив Маґдебурко. — І хочете це довести, щоб отримати спадок по жебракові... Перепрошую, по дідусеві. А що сталося з тією дитиною?