Ви здогадалися, що у всіх цих трафунках пляни нападів складаються в голові Міська?
Жозефіна не сумнівалась, що її кревний брат не пильнує високих чеснот і живе неправедно, та дотримувалася, як і кожна поважна пані, давно засвоєного закону: най си діє Божа воля!
З появою Ґеня у помешканні вдови по Кендзьорівському стало тісно і неспокійно. Жозефінин синок, теж Ґеньо, весь час крутився біля чоловіків, переймаючи їхні звички. Він уже цвіркав слиною крізь зуби, як Місько, і довго вичісувався перед дзеркалом, як Ґеньо, вкладаючи непокірну солом'яну чуприну.
Місько вдень виходив збирати чутки по кнайпах, де цілий тиждень тільки й базікали про вибух у каварні Майнля, а Ґеньо, за давньою порадою Оскара Гробовецького, читав газети, вишукуючи в них поживу для втілення задумів. Але йому траплялися все якісь сміховинні повідомлення. От у Полудневій Америці один обманець видурив гроші від різних людей, яким обіцяв велетенські зиски з годівлі лисиць. Годівля відбувалася би кругообігом: лиси мали їсти м'ясо вбитих котів, коти — м'ясо щурів, а щури — м'ясо лисів. Таким чином добувалися футра з лисів та котів. Про сей спосіб обманець довідався із збірки жартів, друкованих у Льондоні з півстоліття тому, і ще нині знайшов дурнів, які в се повірили.
Та найбільше розсмішили Ґеня віденці, що нібито утворили «Товариство захисту звірят», яке висилало на південь літаками змерзлих ластівок. Як писали газети, ластівки, ослаблені зимнотою, обсіли Відень і лиш завдяки «Товариству...» урятувалися від смерти. А то була спритна реклама, якою видурено десятки тисяч шилінгів.
Трапилася й оповістка, що змусила Муркоцького скрипіти зубами від заздрощів, як от про американського пресового короля Герста Рендольфа. Той видає двадцять п'ять щоденних часописів з пересічним накладом майже п'ять мільйонів примірників і виплачує головному редакторові Аарону Брісбейну триста тисяч долярів щорічно. Сам король живе дві третини року в Каліфорнії, де його маєток — двісті сорок акрів. І нещодавно він збільшив свою імперію, долучивши до неї видавничий дім... льондонської вдовиці Марґрет Крузенштарн, узявши підприємливу англійку за законну жону і прийнявши опіку над її малолітньою дочкою Стасьою.
«А як же бідний Вальд?!» — подумки скрикнув Ґеньо, згадуючи свою женячку на «гарній, як образок» спадкоємиці дурнуватого німця. Ні, він не сумував за нею — йому було образливо, що ось сидить без діла і знічев'я гортає газети, коли в широкому світі стільки новин.
«Треба вибиратися зі Львова, навіть якщо для цього доведеться перевдягтися в жіночі лахи! — твердо вирішив Муркоцький. — Америка Америкою, а Оскар мене прийме». Скориставшись відсутністю Жозефіни, він оглянув її одіж: кілька невиразних суконь на щодень і надто яскраві на свято. Доведеться Міськові повести сестру в дорогі крамниці...
...Сюзанна Крамер вийшла з лічниці і почала розшукувати Ґеня. У камениці Гробовецького служниця непривітно зустріла пишну панну:
— Я стережу дім, а не мешканців.
Панна Крамер ледве стрималась, щоб не заплакати від образи, і пішла в редакцію денника дати оповістку: «Розшукую Евґена Муркоцького, зниклого після вибуху у каварні Майнля...»
20.
арешті Збишеку пощастило — йому на голову впала золота злива! Ну, не злива, а добрий заробок. В одному із стейтів його перепинила кароока красуня і, кинувши на сидіння валізку, прощебетала:
— Містере Порядний, чи не погодились би ви охороняти слабку жінку за сто долярів на тиждень?
У стріляного горобця Циганєвича на лиці не здригнувся жоден мускул, ніби такі пропозиції чув раз по раз.
— Це варто обміркувати, — недбало промовив атлет, вирівнюючи спину.
Красуня знизала плечима і наказала:
— Їдьмо вперед!
«Угоду уклали» в придорожньому готелі, і Збишек уже хотів стати тілоохоронцем лише за умови, що це тіло належатиме лиш йому, та схаменувся.
— Ну, містере Порядний, я тебе переконала? — блимнула кароока звабливиця.
— Чому ти мене так називаєш? — уникливо спитався Циганєвич. — Я й справді виглядаю на порядного?
— Ти? Ти виглядаєш на давно не любленого чоловіка, якому конче потрібні гроші! Але законного бізнесу не маєш, бо їздиш через містечка, де може трапитися якась дрібна пожива. І якщо відмовишся від моєї пропозиції, то незабаром тебе візьме на утримання або молода повія, або стара панна. Тобі хто більше до смаку?
— Ти мені пропонуєш такі гроші за небезпеку? — поцікавився Збишек, демонструючи обізнаність про дармовий сир у пастці.