Про «Хроніку пригод...»
Дещо про «Хроніку пригод...» Вона написана не для того, щоб її читати серйозно і вишукувати певні невідповідності у назвах, іменах, вчинках, ситуаціях чи подіях, а найбільше — в ознаках минулого часу і в характеристиках усіх персонажів. Але в ній багато живого життя, яке лишилося за порогом двадцять першого століття, та затрималося на газетних шпальтах «Діла».
— Що ви там досліджуєте? — питався авторку поважний університетський професор. — «Діло» вивчене вздовж і поперек!
Вона не сміла сказати правди, бо проти фундаментальних досліджень її праця виглядала грою в «дурня».
Авторка перепрошує тих читачів, які заплуталися в іменах та трафунках, не натрапивши ні на що цікаве, як на їхній смак, і дякує прихильникам химерних текстів, писаних задля розваги та доброго настрою — цих важливих складових не лише людського довголіття, а й молодости: як не візуальної, так прихованої в закапелках душі.
Цьом-цьом-па-па, як кажуть веселі львів'янки. Щиро і прихильно — О. Д.
Львів, 2009—2010
Подяки
Авторка висловлює вдячність науковцям Лідії Сніцарчук і Костянтину Курилишину за допомогу у втіленні цього проекту.
