«Бур» був живий, коли вранці 21 січня потрапив у полон. Українські вояки, коли терористи назнімали вдосталь відео, заходили до Камазу самі. Андрій же не міг рухатися без допомоги. Тоді ватажок бандитив «Ґіві» вистрілив йому в голову. Варварству й жорстокості найманця не було меж — «Ґіві» знімав загиблих українських військових на відео й демонстративно коментував смерть Андрія: «Какой живучий попался, за третим разом еле добили».
• Зведення новин
У Міністерстві оборони України підтвердили інформацію про те, що у вівторок група українських військових потрапила у полон.
• Протягом останньої доби тривали запеклі бої в районі блокпоста № 31, констатує організатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.
Супротивник підтягнув значну кількість артилерії — відзначається, як мінімум, дві артилерійські групи (усього — до 25 одиниць ствольної артилерії, в основному 122-мм гаубиць Д-30, а також до 10 установок РСЗО)
• У районі 29-го та 31-го блокпостів українські військові зупинили наступ бойовиків, а в Донецькому аеропорту триває бойова операція.
Про це повідомляє прес-центр АТО.
На Луганському, Дебальцівському та Донецькому напрямках бойовики з РСЗВ БМ-21 чотири рази обстріляли Кримське, двічі — Нижньотепле, Тоненьке, Піски, а також по одному разу — Нижнє та Трьохізбенку.
• Бойовики використовують танки і важку артилерію. І на 29-му і на 31-му йдуть бої.
Про це повідомив речник АТО Леонід Матюхін.
• Бойовики завдали масовані удари по передових позиціях українських військ під Маріуполем, у районі Талаковки, Павлополя й Сартани, і перегруповуються з важкою технікою.
Про це повідомляє організатор групи «Інформаційний спротив» і народний депутат Дмитро Тимчук.
• Упродовж минулої доби в зоні проведення антитерористичної операції загинув 1 військовий, 40 осіб отримали поранення
Про це повідомив речник АТО, полковник Андрій Лисенко.
Він зазначив, що Росія збільшує військову присутність на сході України. Росія провела нарощування сил на території Донецької та Луганської областей.
• Президент Петро Порошенко заявив про перетин двох тисяч російських військових українського кордону.
Про це він сказав в ефірі Bloomberg Europe TV.
22 січня 2015 року
• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»
ОЛЕКСАНДР ГАРБУЗ (10.08.1987 — 22.01.2015). 25 ОПДБр
Допоки в терміналі ДАПу полонили «кіборгів», а на «Пожежці» й на Радіолокаційній вежі точилися останні битви за аеропорт, у тоді ще небезпечній і тривожній Авдіївці тривав затяжний бій. «Працювала» 25 бригада десантників, серед них — кулеметник Олександр Гарбуз.
Він мав їхати до аеропорту — на підмогу зі своїми хлопцями, але штурм під Авдіївкою їх спинив. З розповідей побратимів, під час відступу Олександр відходив з поля бою останнім, гукаючи хлопцям: «Відступайте, я прикрию», але влучила ворожа куля і обірвала його життя.
У тому бою 22 січня загинули ще 10 хлопців із 25-ки. Живі продовжили тримати оборону, аби забрати тіла побратимів, серед яких — і Сашкове.
Батько згадує, що в Олександра ще з дитинства і юності було загострене відчуття справедливості, стосовно усього — і в мирний час, і на війні. Власне ж, спершу Олександр служив у Білій Церкві — це зенітно-ракетний полк. Після тримісячного навчання й тре-нувань Олександр почав розвозити по всьому фронту боєприпаси.
— Розповідав, як підривали його машину, про поранення говорив. А знаєте, чому пішов звідти? Його мама працює в Італії, і довгий час зароблені нею гроші йшли на ремонт автомобіля, на якому він возив ті боєприпаси. І коли він показав усі ті чеки, мабуть, зампотєху, не знаю, кому саме, то з нього ще посміялися: мовляв, де ти набрав тих чеків. Його це дуже обурило — що ремонти технікий більшість потрібних речей — це гроші та сили волонтерів або й самих вояків, хто де дістав, той і має. Хіба то по-армійськи, та хіба то по-правді? От його це й гнівало. А ще... якось було, що літак з Америки привіз військову форму, яку бійцям мали видати безкоштовно. Та не сильно її видавати спішили, повільно дуже, а наступними днями така ж форма поодиноко з’являлася у воєнторгах. Ну як то так? Його взагалі злило, що бронежилети десь по складах знаходили, поки волонтери ці речі купували, часто за кордоном, і привозили за немалі гроші, зібрані зі світу по нитці. Це все сина жахливо злило. Він не знаходив собі місця від такого тилового безладу. От він і психанув одного разу й написав заяву на переведення. Ну, і тоді була 25-та бригада.