І на тих словах Георгіна якось із горем навпіл пережила ще два тижні, періодично набираючи то шпиталі, то морги.
— А потім нам розповідали, що Рома лежить із простреленою головою в комі в донецькій лікарні: ми тоді бігом знайшли контакти нашої родички, яка не змогла виїхати з окуповано території, і вона рушила до Донецька шукати того хлопця, що лежав у комі.
Георгіна періодично показувала мені закладки у своєму телефоні, які вона робила з тих ресурсів, де знаходила якісь відомості про Рому, про «Цербер», про того пораненого хлопця в донецькій лікарні.
— Але раптом Марії Йосипівній, це Васьова мама, зателефонували з Дніпра, щоб вона приїхала на впізнання. Звідти вона дзвонила мені і розповідала, як впізнала Васю і що має надію знайти й нашого Романа.
Я була вражена її стійкістю: побачити тіло своєї дитини, і після цього ще й шукати нашого Рому... Ну можеш це собі уявити? Але вона шукала. А ми надіялися. Васю повезли додому, а ми тут читали за нього в храмі молитви.
А вранці до втомленої очікуванням Георгіни знову зателефонувала Марія Йосипівна.
— Пробачте мені... я не хочу бути чорним вісником, але вам треба їхати до Дніпра... Здається, Рому таки знайшли.
Георгінин чоловік, тітка та Ромина наречена рушили на Схід, а Георгіна з мамою і братом, ніби вже розуміючи неминуче, почали готуватися до похорону. Мамі було дуже важко: так трапилося, що вона була за кордоном, коли Рома був на фронті, і вона не бачила його більш ніж рік і не застала живим.
— Можете сказати дзвонарю, аби бив у дзвони, сказав телефоном Георгінин чоловік.
З’ясувалося, що тіло Романа привезли до Дніпровського моргу того ж вечора, коли там знайшли й упізнали Василя Білака.
— Знаєш, мій брат був простим хлопцем, який хоч і був наполовину угорець, але так вболівав за Україну, що віддав за неї життя. Він по спеціальності був взагалі слюсарем із ремонту автомобілів. А коли почався Майдан, то він із друзями з перших днів його підтримав й активно розвивав його у Виноградові. А потім — фронт. І знаєш, він часто бував за кордоном, в Угорщині, тут до неї рукою подати, але там все трохи по-іншому. Так от він бачив рівень життя там, тому так хотів вступу України до Євросоюзу, хотів, аби стало легше й приємніше жити в Україні. Знаєте, і Рома, і я, і вся наша родина — наполовину угорці, а наполовину українці. Ми вміємо добре говорити, читати й писати і українською, і угорською, і він мав змогу поїхати в Угорщину й не йти в АТО. Але він вибрав фронт, щоб рятувати Україну. І цим уся наша сім’я пишається.
Георгіна перевела подих і глянула на велику фотографію брата в чорній простій рамі.
• Зведення новин
Дев’ять українських військових загинули і ще 26 отримали поранення в ході «антитерористичної операції» 8 лютого.
Про це на брифінгу сказав виконувач обов’язків прес-секретаря Генерального штабу Владислав Селезньов.
Речник штабу АТО Анатолій Стельмах також повідомив, що сили АТО за неділю знищили близько 200 терористів і 15 одиниць ворожої військової техніки.
• Під Дебальцевим українські військові відбили атаки бойовиків та знищили їхніх 4 танки.
Про це під час брифінгу повідомив речник АТО Андрій Лисенко. Він зазначив, що найскладнішою залишається ситуація поблизу Дебальцевого.
• Спроба терористів перерізати «дорогу життя» Артемівськ —Дебальцеве провалилася.
Про це написав у своєму Фейсбук народний депутат комбат «Донбасу» Семен Семенченко.
«Частини ЗСУ, протидиверсійна група батальйону «Донбас», посилена бронетехнікою. Спроба перерізати дорогу життя Дебальцеве — Артемівськ провалилася. На випадок підходу свіжих сил противника підтягнуті значні резерви. Йде бій», — написав він.
• В результаті боєзіткнення військовослужбовців ЗСУ з бойовиками українські бійці захопили кілька реактивних піхотних вогнеметів «Джміль» («Шмель»).