— Видел твой автобус. Отпишись по приезде, — отримала дівчина смс-повідомлення від Олега, коли переїздила «Хрест».
— Так и сделаю. Как погода?
— Погода ясная, — коротке повідомлення ще раз булькнуло на телефоні «Сарочки», і вона розуміла, що поки ворожа арта мовчить.
— Хорошего дня! Вечером расскажу тебе сказку, — відписала вона й задрімала.
Того дня «Шаман» мав заступати на добову варту того розбитого дальнього посту. В обід дівчина заглянула у ВКонтакті — «востаннє у мережі в 11:11», отже — за графіком. І вона почала просто прибирати в хаті: у навушниках — новий альбом Deep Purple, і їй так захотілося поставити на повтор одну з балад, а потім — знову, разів зо шість. Балада присвячена Джону Лорду — клавішнику й засновнику групи, який помер кілька років тому від важкої хвороби. «Сарочку» втомило прибирання, та й довга й тяжка дорога без сну, тож вона лягла відпочити, а коли прокинулася, за вікном майже стемніло. Вона чекала звістки від «Шамана», постійно заглядаючи до телефону. Година, півтори... Вона моніторила фейсбук і новини — чи нічого не трапилося на його позиціях, у його батальйоні. Але там було тихо. І тоді вона відправила Олегові смс: «ВечерОК! Как ты?» І за кілька хвилин — дзвінок із незнайомого номера і голос, схожий на Олегів:
— Алллеоу!
— Да, да!
— Анечка, это Лис. Помнишь меня? — говорив приємний, «свій», голос.
— Да, конечно... Лис, что там?.. — «Сарочці» пересохло в горлі.
— Анечка... Погиб Олежка сегодня...
— Блииииин... — тихо застогнала «Сарочка».
— Сегодня в 2 часа дня, — прокашлявся і продовжив «Лис». — Минометный обстрел, мина упала в метре от Олежки: он от первой ушел, а вторая упала рядом. Сепары стреляли по мирной колоне, по блокпосту. А «Шаман» отпросился у меня осмотреть подозрительную машину. Зачем я его отпустил... Троих мирных ранило еще там.
— Лис... Он не мучился?
— Нет, мгновенно...
«Сарочка» повісила слухавку й сиділа на підлозі, обіймала старий планшет Олега й ридала. Там було останнє в його житті фото: крізь тріснутий екран і мутну плівку їй усміхався її «Шаман» — смішна шапочка, пригладжений долонькою чубчик, хвильки над вухами і два ПТУРи під пахвою. У голові ж пролітало: як забрати тіло з Артемівська, як відвезти додому, як сказати 74-річній мамі, яка не знала, що син на війні? Як? Дівчина була першою, хто дізнався про смерть Олега.
Планшет «сів», вжикнув, і фото згасло. Пішов...
— Я написала у фейсбук Лені, яка мешкала з Олегом, подзвонила його найкращому товаришу Дімі. Вони мали їхати вранці до Олегової матері й усе їй сказати… Я ж на світанку планувала виїзд на Дебальцеве: замовила таксі в службі, де якнайменше сєпарів, й усю дорогу мовчала, щоб не розревітися і не плюнути в пику комусь із сєпарів на постах. Мені взагалі хотілося вийти з авто й роздерти когось із місцевого бидла, які заради російської пенсії готові… щоб гинули люди — ті, чиїх мізинців вони не варті. Але я тримала всі емоції в сталевому кулаку, аби жодною сльозою себе не видати. Все — згодом, а зараз я повинна провести Олега.
• Зведення новин
• За минулу добу бойовики 50 разів порушили умови перемир’я, поранено 6 українських військових, загинув 1 військовослужбовець. Про це повідомляє прес-центр АТО.
• Під Маріуполем бойовики висунули дві передові ударні групи, посилена ротна тактична група зосереджена під Трьохізбьонкою, посилено ще низку передових позицій бойовиків. Про це повідомляє організатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.
Російсько-терористичні війська посилили свої передові позиції в Петровському, Київському й Кіровському районах Донецька, а також у районі Спартака та в районі Макіївки.
• Внаслідок мінометного обстрілу села Трьохізбенка загинула дівчинка 5-6 років, її мама — у реанімації.
Про це повідомила речниця луганської обласної міліції Тетяна Погукай.
15 листопада 2014 року
• Ірина Вовк. «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»
ДМИТРО ЖОВТИЙ («СКОРПІОН») (11.09.1987 — 15.11.2014). Батальйон «Айдар»
— Діма двічі отримував поранення: одне з них трапилося, коли він прикривав собою побратима від гранати. Діма вижив тоді, але не захотів побути вдома, долікуватися, — розповідає Катя. — Знову поїхав туди, з тими осколками... так з ними на фронті і проходив.
Катя раптом перестала говорити, ніби вагалася, чи казати по те, що непокоїло її давно.
