Бойовики протягом останньої доби знову обстрілювали з артилерії українських військових, які захищають Донецький аеропорт, але атаки відбито.
• Зафіксовано рух двох колон військової техніки з Росії в бік Луганська через пункт пропуску «Ізварине». Йдеться про 40 вантажівок у супроводі 2 бронемашин та УАЗу, більшість з яких — тентовані КамАЗи: 7 автомобілів перевозили військових, понад 20 автомобілів перевозили на причепах артилерійські установки.
Про це розповів речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.
• У Донецьку снаряд влучив у маршрутку, загинули 2 людини, 8 — поранено.
Про це повідомляє сайт донецької міськради.
• Місто Щастя в результаті обстрілів терористів залишається без тепла й гарячої води.
Про це на своєму сайті повідомив голова Луганської ОДА
Геннадій Москаль.
26 листопада 2014 року
• Геннадій Харченко «Щоденник артилериста»
[Донецьк] Серед інших вогневих завдань найбільш пам’ятними були, безумовно, «вогневі коридори», якими ми відсікали ворога і давали нашим можливість проводити ротації і підвезення в Донецький аеропорт.
Ще довго після тих боїв охоплювало хвилювання, коли ми згадували слова соба: «Робимо вогневі коридори. Наші будуть по них прориватися, вивозити поранених. Працюємо максимально точно. Після кожного пострілу відновлюємо наводку». Помилитися не можна було ні на одну поділку, ні на один градус кутоміра! Ми не підвели.
Ще одним цікавим епізодом життя нашої батареї в перші тижні під ДАПом стала поява нашої негласної назви — «невидимки».
Напруга наростає.
Хочеться відкрити у відповідь вогонь і втихомирити сепарів, що розійшлися не на жарт. Або скористатися тим, що нам вдалося невидимими прошмигнути в ліс, дочекатися ранку. Найгірше для нас, якщо піде команда на кілька пострілів. Ми в такий спосіб себе повністю виявимо. Уже ніхто не думає про відпустку. Всі нервують і переживають. Виставляємо бойову охорону, чергових та збираємося біля багать.
Багаття намагаємося максимально замаскувати, а потім підтримувати тільки жар. У темряві відблиски вогню видно дуже далеко, і дуже добре. Особливо підсвічені верхівки дерев.
Поступово згасають і багаття, остигає жар. Разом із вогнищами гасне і наша посиденькова активність. Починаємо влаштовуватися на нічліг, хто де вважає для себе найкращим.
Хтось моститься в окопі, хтось ближче до залишкового тепла колишнього багаття, хтось залазить у тягач. Дуже холодно і дуже тривожно.
Ранній підйом і очікування теж не надто надихають.
Раптово лунає команда «До бою!». Наші гармати зорієнтовані взводами на різні цілі і на різні напрямки.
Тоді ми ще не знали, що вчорашні обстріли ворога були запланованою артпідготовкою перед новим потужним штурмом раннім морозним ранком у середу, 26 листопада 2014 року. Намагаючись захопити аеропорт, бойовики спозаранку відновили обстріл Донецького аеропорту і селищ Піски та Авдіївка, які забезпечують його фланги. А в районі 21-ї шахти (Петровський район) Донецька розвернувся танковий бій. Бої також почалися за селище Опитне, розташоване в тилу аеропорту. Крім того, бойовики намагаються оточити аеропорт з боку Пісків і Авдіївки. Така активність бойовиків була зумовлена зміною стратегії. Крім звичного лобового штурму ДАПу, вони здійснили спробу одночасного захоплення флангових напрямків.
Нам у наших Єбенях складно судити, наскільки готові були наші до такого маневру російських терористів. Однак метушня довкола була неймовірна, ми постійно змінюємо напрямок обстрілу. Активна робота на час відволікає від напруженості. Ми встигаємо зігрітися. Кожен взвод уміло по своєму напрямку. Але потім бойовики розуміють, що атакувати широким фронтом у них не вийде. І переносять свій удар на два основні напрямки — ДАП і Авдіївку.
У цей час працює практично тільки другий взвод. У них починають закінчуватися снаряди на ґрунті. Кілька разів підганяємо тягачі і в результаті вивантажуємо з машин весь боєзапас. Потім від першої і другої гармати починаємо переносити свої снаряди і заряди третій, четвертій та п’ятій.
Бачимо, що триває безперервна канонада, і снаряди вже ось-ось закінчаться ...
Комбат замовляє термінове підвезення боєзапасу з табору. Ми всі в нестерпному і нервовому очікуванні. Раптово сили сепарів видихаються, вони зазнали великих втрат і відступають для перекомплектування своїх лав.
Нам, ясна річ, відкрито тоді не повідомляли, але ми чули, що у двадцятих числах листопада терористи українським бійцям у Пісках і Авдіївці висунули ультиматум. Бойовики вимагали залишити позиції на околицях Донецька упродовж двох днів і відступити.