Спершу мої дописи були тільки текстові: я аналізувала свавілля «ополченців» і незрозумілу підтримку місцевих. А як перший танк проїхав, «ополченський», то пішло-поїхало... Скільки техніки я вперше в житті бачила, оцей асфальт, побитий гусеницями. І я насмілилася ще й фотографувати й публікувати фото: військових баз сепарів, їхньої техніки, їх самих. Такі пости в них вважаються «шпигунством». Я це знала, але сил не було терпіти це беззаконня, як вони руйнують місто, стежать за кожною людиною, яка «здається підозрілою». Мене це дратувало. Зараз уже аналізую, що певно варто було або сидіти тихо або покинути місто. Але тоді мені хотілося якось вплинути на ситуацію, щось змінити. А цей твіттер... це як віддушина для мене була, я відчувала себе серед своїх, бо там багато проукраїнських дописувачів було. От ми й спілкувалися.
До речі, ніхто тепер у «республіці» вільно не ходить з фотоапаратами й селфі на кожному кроці не робить. Не заборонено, звісно, але всі дуже перелякані й обережні. Та й молоді там поменшало.
Тоді і я намагалася бути дуже обережною, тож «ополченці» не бачили, як і що я фотографую. А от місцеві підходили до мене з підозрами: «Зачем оно вам надо?», «Чего вы лезете?». Часом було дуже страшно фотографувати: наприклад, з під’їзду, бо мені завжди здавалося, що за мною через дверне вічко дивляться. І публікувати фото було страшно. Бувало, викладала наступного дня, якщо фото мене тривожило. До речі, «ополченці» спершу й не вірили, що то я займаюся цією сторінкою: думали, що це син, навіть розшукували його, але він уже перебрався на той час до столиці. Щоправда, до військкомату «ДНР» бойовики його ніколи не кликали, хоча з багатьма хлопцями таке бувало: змушували-переконували йти в ряди «ополчення», обіцяли, що «все буде чудово» або просто погрожували. Повсюди висіли плакати «Иди в ополчение ДНР». От в міськвиконкомі висів плакат із дівчиною з автоматом і підписом «Сколько ты будешь прятаться за моей спиной?». У такі миті особливо відчувалося, що влади немає. І про це я також писала.
• Зведення новин
За минулу добу в зоні проведення антитерористичної операції загинули 6 військових, 13 дістали поранення.
Про це розповів речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.
• За останню добу бойовики 55 разів обстрілювали позиції сил АТО, а українські військові 31 раз завдавали удару по позиціях бойовиків, повідомляє прес-центр АТО.
• Бойовики вночі сильно обстрілювали Піски та старий термінал донецького аеропорту.
Як повідомляє «Hromadske», посилаючись на джерело в Пісках, близько опівночі, через значні пошкодження старого терміналу українським військовим довелося його залишити.
• Під Волновахою в Донецькій області бойовики зазнали суттєвих втрат, повідомляє організатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.
6 грудня 2014 року
• Зведення новин
За минулу добу в ході АТО поранено 7 військовослужбовців.
Про це повідомив заступник керівника ІАЦ РНБО Володимир Полевий.
За минулу добу факти ворожої активності фіксувалися 45 разів, від обстрілів постраждали двоє мирних мешканців Донбасу.
«Використовуючи вміст гуманітарного конвою з РФ, банди терористів відкривали артилерійсько-мінометний вогонь та здійснювали залпи з «Градів»
• Під час збройного протистояння на Донбасі загинули 1250 військових, із них 952 — з підрозділів Збройних сил України.
Про це заявив президент Петро Порошенко.
7 грудня 2014 року
• Зведення новин
За минулу добу зафіксовано збільшення кількості обстрілів терористами позицій українських військ, загинули двоє українських військовослужбовці, 8 отримали поранення.
За минулу добу бойовики, використовуючи стрілецьку зброю, «Гради», міномети та артилерію, 87 разів відкривали вогонь по позиціях сил АТО та мирних мешканцях.