16 січня 2015 року
• Зведення новин
Штаб АТО запевняє, що ЗСУ контролюють Донецький аеропорт, бойовики — що вони. Станом на 12:15 в Донецькому аеропорту триває потужний бій.
• За минулу добу бойовики обстріляли сили АТО 82 рази, ніч теж пройшла неспокійно — з 18 години четверга бойовики 38 разів відкривали вогонь з важкої техніки.
Про це повідомляє прес-центр АТО.
• За минулу добу в зоні проведення антитерористичної операції загинули 6 військовослужбовців, ще 18 дістали поранення.
Про це розповів речник АТО Андрій Лисенко.
• Під Гранітним бойовики обстрілюють бійців полку «Азов» триває бій, двоє бійців поранені.
Про це повідомляє «Азов».
17 січня 2015 року
• Зведення новин
За останню добу загинуло 3 українських військовослужбовців, 18 — зазнали поранень. За минулу добу бандформування у зоні проведення антитерористичної операції 82 рази обстріляли позиції сил АТО. Епіцентром напруженості залишається Донецький аеропорт, який утримують українські військові. Протягом ночі терористи обстрілювали його з стрілецької зброї, мінометів та артилерії.
Про це повідомив речник ІАЦ РНБО Андрій Лисенко.
• Внаслідок диверсії на блокпосту у Станиці Луганській один військовий загинув, троє — важко поранені.
Як повідомив глава Луганської ОДА Геннадій Москаль:
«О 14-й годині на блокпост, що розташований у крайній точці селища біля берега Сіверського Донця, за яким – контрольована ЛНР територія, прийшов якийсь дідусь, що назвався місцевим мешканцем, подарував військовим 3-літрову банку меду, подякував їм за службу й пішов геть. Коли солдати спробували скуштувати меду, банка вибухнула — всередині був закладений вибуховий пристрій», — повідомив Москаль.
• Бойовики «ЛНР» здійснили потужний обстріл із систем «Град» м. Попасна (Луганська обл.), загинула одна людина, ще четверо поранені й госпіталізовані
Про це повідомив глава Луганської ОДА Геннадій Москаль.
• Сили АТО пробились до захисників донецького аеропорту та розпочали евакуацію поранених.
Про це повідомили у прес-центрі АТО.
18 січня 2015 року
• Геннадій Харченко «Щоденник артилериста»
Бій 18 січня 2015 року
[Донбас]
Навіть найзвичайнісінький марш батареї на вогневу позицію завжди був маленькою пригодою. 18 січня 2015 року наша колона висунулася з базового табору в селі Баранівка і прямувала через Очеретине в бік Новобахмутівки. У районі населених пунктів Керамік і Новокалинове ми звертали з траси і йшли путівцями і полями у напрямку до Авдіївки майже до залізничного полотна. Ворог знав про наше переміщення і часто намагався «перехопити» нашу колону вогневими нальотами на ділянці траси між Очеретиним і Кераміком.
Крім нас, цією ж дорогою на свої вогневі висувалися самохідники і реактивники. Російська артилерія прострілю вала цю ділянку дороги постійно. Раз у раз навколишній придорожній пейзаж активно доповнювався ямами від розривів снарядів і хвостовиками від «градів» і «ураганів». Деякі снаряди прилітали у двори будинків придорожніх селищ, завдаючи господарям непоправної шкоди.
Нам пощастило уникати влучень артилерії противника, як на цій ділянці, так і на сільських дорогах, на шляху до вогневих позицій. А ось хлопцям-самохідникам з 26-ї бригади в цьому плані поталанило менше. Ми часто нарікали на технічний стан своїх гаубиць і тягачів на той момент, коли ми їх отримали. Практично кожен вузол механізму техніки був відремонтований і відновлений або нами, або волонтерами. Самохідникам, навіть на нашому рівні, було взагалі гріх скаржитися. В тому сенсі, що скаржитися на якісь окремі механізми їхніх артсистем було взагалі безглуздо. Толком не працював жоден агрегат кожної самохідної установки — ні ходова, ні механізм заряджання. Дивом було те, що вони взагалі могли рухатися і стріляти.
Тому розрахунки 26-ї бригади їхали не в бойовому відділенні, а зверху на броні. Постелили якісь старі килими і матраци та примостилися самі зверху. Виглядало це з боку неабияк імпозантно. Наскільки при цьому було хлопцям холодно, навіть складно уявити. Якщо ми мерзли у своїх кузовах, обтягнутих брезентом.
Так ось, в один із січневих днів 26-та бригада змінювала нас на бойовому чергуванні. Ми перетнулися на шляху до табору, звично привітали один одного помахом рук. Ми вже прибули на базу, здали відстріляні гільзи і збиралися обідати, коли прийшла сумна новина. Самохідників накрило «градом». Як тільки хлопці вийшли на вогневу і стали розгортатися в бойовий порядок, вони потрапили під обстріл. На щастя, всі залишилися живі. Кілька людей поранило, одного — важко. Один із новоявлених трьохсотих проявив дивовижне самовладання. Він не тільки сам обробив і перев’язав свою рану, а й допомагав надати першу допомогу іншим пораненим. До того ж жартував і під бадьорював усіх довкола.