3 червня 2015 року
Ігор Стрельцов «Щоденник Андерсена»
3 червня. Бій у Мар’їнці. Його відлуння чутно навіть тут. Схоже, росіяни зайшли до міста. Наступного дня інформація підтвердилася. Деенерівці пішли у наступ широким фронтом. Спочатку відпрацювали артилерією, потім пустили танки і піхоту. Хлопці, що замінили нашу бригаду на позиціях, схоже, не мали бойового досвіду, хоча при знайомстві трималися гонористо, мовляв, обстріляні. Інформацію Андрія про зони ураження і можливі напрями прориву ворожих розвідників сприйняли іронічно, — кого вчите? І от маєш. Нові захисники Мар’їнки, беззастережно дотримуючись Мінських домовленостей, занадто близько підпустили до себе ворога, не відкриваючи вогню у відповідь. А коли почали відбиватись — було вже пізно. Що таке ближній бій, вони тоді не знали. Ворог зайняв вулиці, почав просуватися містом. Наша сторона несла втрати загиблими і пораненими. Відступали хаотично. У штабі прийняли рішення застосувати артилерію. Весь мікрорайон, де нещодавно квартирували мої хлопці, було фактично знищено. Ворог поніс великі втрати живою силою та технікою і відступив.
Того дня бойовики іще під час наступу випустили декілька великих мін і в бік Карлівки, але влучили тільки у водосховище. Наступного ранку на поверхні плавало багато риби. Деякі товстолобики були довжиною ледь не до двох метрів і важили, мабуть, кілограмів п’ятдесят. Ніхто таких у житті не бачив. Їхні білі туші, схожі на мертвих тюленів, спроквола гойдалися на хвилях. Хлопці, що змогли, виловили руками і посмажили. Скоро дохла риба у теплій стоячій воді протухла і почала смердіти на всю околицю. Їсти її було нікому. Тут війна знищила навіть собак. Карлівці кажуть, іще минулого року їх усіх вибили обкурені «оплотівці», коли тримали оборону стратегічної дамби — вузького місця на шляху до Донецька. Місцеві коти, мабуть, утекли, побачивши долю собак.
Зведення новин
Бойовики почали артобстріл Красногорівки й Мар’їнки.
Про це повідомляє депутат і координатор батальйону «Київ-1» Євген Дейдей у Фейсбук. «По всій лінії йдуть запеклі ближні бої. Бойовики йдуть на прорив», — додає Дейдей.
У боях під Мар’їнкою Донецької області поранення отримали більше 20 військових. Про це повідомляє ЛІГАБізнесІнформ, посилаючись на інформацію від бійців 28-ї бригади.
За останню добу 3 українських військових дістали поранення.
Про це повідомив речник Адміністрації президента з питань АТО полковник Андрій Лисенко.
4 червня 2015 року
Ігор Стрельцов «Щоденник Андерсена»
Далі була Красногорівка — невелике місто на північ від Мар’їнки. Зовсім близько до лінії зіткнення, але вважалося першою лінією оборони, оскільки масштабних боїв не було, тільки заходили групи диверсантів. Та й вони робили багато шкоди. Місцевість, де поставили хлопців, була незручною: покинутий дачний кооператив, попереду високий залізничний насип, позаду — старе кладовище. До приходу нашої бригади на дачах чергувало лише невелике відділення українських військових. Цим користувалися російські диверсанти. Саме вони проводили у цьому районі більшість операцій. Убогі дачні будиночки чи старі металеві контейнери були поганим прихистком. Ворожі групи тут часто використовували стратегію роботи у парі гранатометника та кулеметника. Помітивши, де влаштувалися українці, тихенько підходили до хижки. Граната у вікно, вибух... тих, хто іще залишався живим і намагався вискочити, розстрілювали з кулемета. Цілитися особливо не доводилося, кулі з легкістю прошивали благенькі стіни. Одного разу диверсанти вирізали цілий секрет з п’ятьох чоловік, шостого узяли в полон. Це вже переходило усякі межі, і в штабі вирішили розмістити на дачах повноцінний опорний пункт. Тоді перша ж група росіян, що за звичкою впевнено перейшла через залізницю і спробувала забуритися у джунглі покинутих садків, одразу отримала на горіхи. Шанувальники «колорадських» смужечок зрозуміли: тепер і їм самим гуляти густими заростями здичавілої вишні та сливи небезпечно. Віднині вони хіба що крили через насип, навмання, з підствольників та невеликих мінометів. Навіть їхні найкрутіші тепловізори не могли тепер прогледіти українські позиції. Щоправда, і тепловізори Квітки були неефективні. Кожного разу, міняючи вночі товаришів на варті, серце у кожного з хлопців калатало, заглушаючи власні кроки на стежці. Ніхто не знав, чого чекати за найближчим кущем. На щастя, усе минулося без утрат.
Зведення новин