- Коля ще додому не доїхав, - заспокоюю її. – Таке буває. Якби ж то знаття – соломку підстелили б.
- Я свіжу двічі на день стелю, - виправдовується жінка. – І корми всі свої, і щеплення робимо ж…І ветнагляд оплачуємо…Та що ж за гризота така?
- Не гризіть себе, - кажу. – Зараз це найважливіше. Все буде добре. Ось і чоловік скоро подзвонить.
- Ми сім років в Польщі на фермі працювали. Дивились що там і як, вчились, щоб свою збудувати. Три роки пішло, поки обладнали, орендували поля, щоб корми свої були, підібрали породу.
- Я вас розумію…
- А я ні! Це жах просто! До людей, як до бидла! – бурчить власниця салону краси. – Оце так медреформа! В одну палату людей і село!
- Та почекайте, - пробувала схаменути її вчителька з району. – Всі ми люди. Зараз чоловік привезе їй одяг.
– Від неї тхне навозом! – не вгавала власниця красивого салону.
- Господи прости! – тихо зітхає дружина фермера. – Це ж треба бути такою панею… Куди нам, сірим?
- Панею? Щоб зневажати людей, а на гній казати - навоз? – скривилась я. – Для цього треба бути поважною худобиною і добрячим лайном.
Власниця салону краси зміряла мене хижим поглядом і вийшла в коридор.
- Я її боюсь, - прошепотіла менеджер банку.
- Чому? – здивувалась я.
- Розумієте?… Такі люди здатні натворити багато чого. Їм чуже життя зруйнувати – раз плюнути. Вона ще вчора, як ви пішли, погрожувала скаргу написати на персонал лікарні. Каже, що їх тут всіх шикувати треба, щоб місце знали.
- Так, - говорить вчителька гімназії. – Бо санітарка без хлору прибирала.
- Наскільки я знаю, то замість хлору тепер використовують щось інше. Гіпоалергенне і без запаху.
- А ви їй поясніть, - знову зітхає менеджер банку. – Вона і на медсестру накричала і лікареві в очі сказала, що він хабарник.
- Круто! – кажу. – Значить, її сьогодні випишуть.
- Їй ще два дні.
- Яких два дні? Жінка, якій так круто не йметься – автоматично вважається здоровою. Про це ще патріарх медичний, отець наш Авіцена писав.
- Не може бути, - заперечує викладачка технічного універу. – Де таке написано?
- Може, - аргументую я. – На Фейсбуці щодня купа красивих картинок з цитатами великих на тему дуже мудрих і хитровимаханих. Я ось щойно нову бачила. Виявляється, що Сікорський казав: всіх, хто часто меле язиком, можна використовувати замість пропелера до вертольота.
- Зауважу, що Авіцена не був отцем, - впевнено говорить вчителька гімназії. – Він був арабським лікарем.
- Безперечно, - кажу. – А всі, хто лікарі душ і тіл, автоматично вважаються отцями, оскільки вони покликані зціляти народ.
- Це хто сказав? – питає викладачка технічного універу.
- Ніхто. Сама придумала.
Сміються. Попустило, здається.
- Ой! Лихо з тими отцями! – зітхає ФОП з побутової хімії.
- Так, - підтримує її вчителька гімназії. – Через них від нас Господь відвернувся.
- Не скажіть, - заперечує дружина фермера. – От в нас у сусідньому селі отець ясновидячий. І ще кажуть, що в Горинці є, в Колодіївці, в Острові. І все вони бачать, і моляться, хвороби людські лікують.
- Я до Зарваниці на прощу їздила, - підтримує її менеджер банку. – Але щось не дуже то мені допомогло. Хвороба прогресує.
- Вам потрібно в Глушани поїхати. – каже дружина фермера. -Там отець по чаші дивиться і всім правду каже.
- Або до Гошева, - радить викладачка технічного універу.
- Я до Люрду їздила, - говорить вчителька гімназії. – А цього літа хочу потрапити в Меджугор`є, або й до Фатіми. Вірю, що там допоможе. Там Бог ближче.
- Треба правильний день і час вибрати, коли Господь духом своїм найближче до того святого місця, де є чудотворна ікона - зі знанням справи говорить ФОП з хімії.
- А як його вирахувати? – питає вчителька гімназії.
- За гороскопом, - кажу я. – І Полярною зіркою в сузір`ї Овна на біполярному перекосі неба.
Просто пригадую собі, як нас з Катрусею почуло Небо, коли ми стояли у звичайному собі соборі. Світло тихе, вечір, свічки і зовсім чуже місто, в якому люди давно не ходять до величних соборів…І тепер у нас є маленька Катруська.
- Головне, щоб церква була православна, - каже ФОП з хімії.
- Ні, католицька! – заперечує вчителька гімназії.
- Знаєте? А я християнка віри євангельської, - каже до мене вчителька з району.
- Я теж, - відповідаю. – Саме євангельської віри.
- Не спасетесь! – заявляє ФОП з хімії. – Пекло, геєна вогнена, сірка і смола.