Звісно, жінка подумала, що спить. Ось чому вона не підійшла відразу до свого чоловіка і не спитала його, чому вони обоє тут опинилися. Проте, коли вона поглянула на лева, то, здається, уже не була певна, що спить, та все ж чомусь не виглядала дуже перестрашеною. Жінка присіла у коротенькому реверансі, як часто у ті дні при зустрічі чинили сільські дівчата. Після того вона підійшла до візника, узяла його за руку і трохи сором'язливо озирнулася довкола.
— Діти мої, — промовив Аслан, глянувши на них обох, — ви нарікаєтесь першими королем і королевою Нарнії.
Візник од здивування розкрив рота, а його дружина почервоніла як півонія.
— Ти будеш керувати і правити всіма цими створіннями, чинити між ними справедливість, захищати їх од ворогів, коли буде потреба. А потреба буде, бо у цьому світі перебуває зла чаклунка.
Візник двічі чи тричі судомно ковтнув повітря і прокашлявся:
— Уклінно перепрошую, сер, — почав він, — дуже Вам дякую, проте я думаю, і моя господиня також, що я негодящий чоловік для такої роботи. Я, знаєте, не вельми грамотний.
— Добре, — промовив Аслан, — ти вмієш користуватися лопатою, плугом? Умієш вирощувати на землі овочі?
— Так, сер, я міг би робити таку роботу, бо у цьому виріс.
— Чи зможеш ти правити цими створіннями добре і справедливо, пам'ятаючи, що вони не є рабами, як ті безмовні звірі, народжені у твоєму світі, але Речистими Звір-ми та вільними особами?
— Розумію, сер, — відповів візник — Я б спробував завести справедливі стосунки поміж ними усіма.
— А виховав би своїх дітей та онуків так само?
— Я б намагався, сер. Я б робив усе якнайліпше — правда, Неллі?
— І не мав би мазунчиків серед власних дітей або серед інших створінь? І не дозволяв би нікому підминати під себе інших або використовувати їх у своїх інтересах?
— Я ніколи терпіти не міг подібних учинків, сер, і це правда. Я б відплатив їм, якби зловив їх — відповів візник. (Із плином цієї розмови голос візника робився чимраз повільнішим та багатшим: у ньому з'являлося більше дзвінкості сільського юнака і меншало гостроти та похапливості кокні — жителя лондонських кварталів бідноти.)
— Ну а якби вороги напали на край (бо вороги таки будуть) і розпочалася війна, чи був би ти першим у наступі та останнім у відступі?
— Гм, сер, — поволі, зважуючи кожне слово, відповів візник, — чоловік не знає напевно, на що здатен. Наважусь сповістити, що цілком можу виявитися таким, як м'якенька булочка. Я ніколи не воював, хіба що навкулачки. Я спробував би… тобто сподіваюсь, що спробував би… виконати свій обов'язок.
— Тоді, — промовив Аслан, — ти зробиш усе, що має робити король. Коронація відбудеться негайно. Отож, ти, твої діти та онуки будуть благословенними. Одні з них будуть королями Нарнії, інші — королями Верхоландії, яка лежить за Південними Горами. А ти, маленька доню, — тут він повернувся до Поллі, — запрошена на свято. Чи простила ти хлопця за насильство, скоєне у залі постатей безлюдного палацу проклятого Черну?
— Так, Аслане, ми помирилися, — відповіла Поллі.
— Це добре, — промовив Аслан. — А тепер дещо для хлопця.
Розділ 12. Перчикова пригода
Диґорі міцно стиснув губи. Він почувався щораз більш ніяково. Бідолаха хіба сподівався, що, хай що б там сталося, він не розреветься і не втне жодної дурниці.
— Сину Адамів, — звернувся до нього лев, — чи ти готовий виправити зло, яке заподіяв моїй милій країні Нарнії у день її народження?
— Так. Лише не знаю, що міг би зробити, — відповів Диґорі. — Бачите, чаклунка втекла і…
— Я запитав: чи ти готовий? — повторив лев.
— Так, — відповів Диґорі. На мить у нього виникло шалене бажання сказати: «Так, я спробую допомогти Вам, якщо пообіцяєте зарадити моїй мамі», — але вчасно схаменувся, бо лев був зовсім не тою особою, з якою можна було б поторгуватися. Коли ж хлопець мовив «так», то подумав про свою маму і про ті великі сподівання, які у нього були, і як усі вони розвіялися. У горлі йому застряг клубок, а на очі навернулися сльози, і він, більше не зважуючи, бовкнув: