Выбрать главу

Іду шукати книжку, бо там мусять бути всі тексти. Шукаю — і тої поеми не можу знайти. Ну, повний гаплик. Але хтось із комісії каже, що я можу говорити про будь-який вірш Саломеї Неріс. Тоді, дуже прошу — я говоритиму про весну — «Полином зацвіту».

Ти знов колись, моя весно, Сюди прилетиш, прилинеш, Лише мене, люба весно, Мене ти вже не зустрінеш.
На землю холодну ступиш, І поглядом теплим глянеш, — І квіти розквітнуть назустріч, І я — полином духмяним. [33]

Усе тут зрозуміло — реінкарнація. Як у віршах Ґяди, але ще простіше. Тільки не зрозуміло, яким чином той весняний вершник у кущі полину пізнає Саломею, однак свої сумніви, мабуть, треба тримати при собі.

Комісія запитує, чи не бачу я тут народних мотивів. Ну, так — весна. Всі народні мотиви пов’язані з природою, бо народ, як ніхто інший, добре її відчуває. Фактично, народ живе на природі, а не в місті. Дивлюся, що комісія посміхається і бачу, що так просто їх не проведу. А де ще тут можуть бути народні мотиви? Нема їх тут більше, окрім коня. «Ну, кінь», — кажу. «Гаразд, зрозуміло», — говорять вони мені, і екзамен завершується.

Я пускаюся бігом по сходах вниз, стрибаю в беху і ми летимо до Вільнюса. Там екзамен після обіду. Мій братанець за таку їзду ризикує позбутися прав, але мене везе. Він молодець. Я мовчу і більше нічого не кажу.

— Що таке? — запитує. — Що, погано написав?

— Та ні, я вважаю, що добре, навіть дуже добре.

Сиджу і міркую, чому мені раптом здалося, що Клайпеда невідворотно стане тим містом, де я буду жити? Можливо, чайки трошки вплинули на мене. Тільки тепер я згадав «Чайку Джонатана Лівінгстона». Зараз ця казка мені здавалась надто простенькою, тим не менш чайки в місті вражали. А ще вони перегукувалися зі звуками портових кранів. Сидиш і слухаєш, це тобі не дзижчання в’язальних машин. Це можна порівняти хіба що з гудінням вітру у щоглах флагштоків. Усе-таки чайки і крани гудуть набагато потужніше. Однак, що в цьому спільного з моїм майбутнім? Роз’яснюй як хоч, ніхто не дасть відповіді.

Братанець від дверей до дверей пригнав ледве за пару годин. Я ще встиг вільно вдихнути повітря, перекусити, а тоді побігти писати наступний екзамен. А там навпроти нас стояли двоє — один височезний, схожий на баскетболіста Карнішова, а інший — маленький очкарик, такий собі Вінні-Пух.

З цього року творів на вільну тему тут більше немає. Дають тобі тексти, потрібно їх проаналізувати. Я жодного разу в житті не писав творів на задану тему, тим паче аналізу тексту, але цього аналізу в нас ніхто не писав. Корочє, з темою свободи тут кінець, треба вибирати. Одначе з вибором якось не дуже. Твір «У старому маєтку», точніше — уривок. І як тут інтерпретувати цей уривок, коли ти самого твору не можеш згадати. Я з прози не пригадую нічого — ні імен, ні що там відбувалось, у якій послідовності. Можу пригадати лише, хто був хорошим, а хто — поганим. У загальних рисах і без імен. Відчуваю, що стільки відомостей для екзамену, мабуть, не вистачить. Треба вибрати вірш, бо він тут є цілим, можна вдавати, що він для тебе настільки досконалий, що інших віршів і навіть дату народження поета знати необов’язково. А я і не знав, бо наші вчителі теж не зовсім знали, як викладати тих письменників екзоду. Позаяк там є вірш. Ну, ви послухайте:

Швидким експресом прибуває ранок, Аж рейки золотим вогнем горять, І ліс, і небо, і перон — все раптом З’являється із темряви, і глядь —
Із ночі, з небуття, з безодень тьмавих Вилонюється простір і краса, Відчувши дотик променя, як спалах, заплаче і згорить ясна роса.
А залізничник дівчину цілує Крізь сон (годинник каже — три на п’яту). І Морсе міддю зблискує, і всує Сміється на столі цукерок м’ятний. А ранок кріпить до небес шпаківню — Червону пляму поміж крон зелених. На колії горобчики цвірінькають — Їм сонце сипле повні жмені зерен. [34]
вернуться

33

Переклад українською Наталії Трохим.

вернуться

34

Переклад українською Наталії Трохим.