Начиталися тепер всі дівахи різних журналів, надивились Beverly Hills, а ти тепер їм розповідай, що і як відчуваєш. Але зараз Юрґа малює, ми мовчимо, нічого нам не бракує. Можу тепер серйозно запитати себе самого — чому я весь час гуляю з Юрґою? Можливо, мені до вподоби її розповіді про постмодернізм? Ну, гаразд, Далі — зовсім непогано. Далі мені нагадує сни, котрі після себе залишають депресивний настрій. Як після того, що мені наснився у «Конюшні», в якому Моніка розсіялась. От просто розсіялась. Але ті сни здаються такими справжніми. І Далі теж. Огидними і справжніми. А може, я тут з нею через її ноги? Я навіть сам собі не можу просто так зізнатися, що вона — мій запасний варіант. Не від хорошого життя — Моніка пише нечасто, зазвичай вибачається, що не має часу листи писати, а я звик мати план Б.
Якби бути зовсім відвертим і зізнатися тільки собі, я злегка розгубився, можливо, саме тому з тим освідченням у коханні тоді все застрягло. Все це нісенітниці, але що поробиш, коли нісенітниці забивають твою голову? Як із ними боротися? А нещодавно я отримав від Едити такого листа:
«Привіт, Рімасе, тоді у дворі ми говорили про Моніку, і я зрозуміла, що ти нічого не знаєш і не помічаєш. Не ображайся, але я вважаю, що правду необхідно знати. Але почну здалека, хоча не знаю, чи все тут буде здаватись переконливим.
Моніка почала з тобою зустрічатися задля того, щоб подражнити і полякати своїх батьків. Ясно, що її батьки не бажали нічого чути про ніякого регбіста, у них це викликало жах. А вона прагнула показати батькам, що не все може складатися згідно з їхніми планами, коли вона того захоче. Тоді на моєму дні народженні вона побачила, що для її задуму регбіст дуже годиться. Пізніше, можливо, ти сподобався їй сильніше, бо вона з тобою почувалася безпечно, але в її життєвий план ти все одно не вписуєшся.
Нікому не відомо, що вона поїхала зовсім не на курси англійської мови, а на такий собі семінар відьом. На уроки флейти в музичній школі вона вже давно не ходила. Вона відвідувала якийсь клуб відьом на Південному. Вчителька флейти розмовляла з її батьками, вони вимагали, щоб вона закінчила музичну школу, але Моніка впала в істерику, що вони втручаються в її особисте життя, що вони хочуть зробити з неї те, ким самі не стали. Її батьки, звичайно, вважали, що це ти винен у тому, що вона кинула флейту.
Знаю, ти не повіриш. Але чи не дивує тебе той факт, що лікарі нічого поганого не знайшли, хоча твої ноги боліли і болять далі. І серце, мабуть, іноді також? Повір мені, вона справді чогось там навчилась і тепер поїхала удосконалити свої знання. Вона бажає, щоб ти був з нею, а не на тренуваннях. Моніка прагне вирватися з-під опіки батьків, з життєвого шляху, котрий вони вибрали для неї. Вона хоче володіти тобою повністю…»
Я відклав той лист вбік, бо серце й так колотилося. Я не вірив жодному слову. Як я можу вірити дівці, в якої дашок не змінюється з того часу, як її знаю. Але те, що Моніка кинула музикалку, тільки нікому про це не казала, могло бути правдою. Коли ми дивилися змагання з регбі тоді в Мантаса, вона ж казала, що флейта тепер трохи відпочиває. Тоді я пропустив це повз вуха і вирішив, що її флейта відпочиває через мене.
Ну нехай, розповідала вона щось там про різні відвари, настоянки тощо. Можливо, й відвідувала якийсь клуб… Але вони там гороскопи обговорювали, базікали про реінкарнацію. А ще той її бурштинчик у готелі… А хто з нас різними дурницями не займався? Брали голку з ниткою, писали букви на аркуші паперу, запалювали свічку й викликали різних мерців. А ті з’являлися швидше за якесь таксі. І давали відповіді на все, про що їх запитували. Але через це я себе чарівником не вважаю.
Але щодо цього листа мені тільки не зрозуміло, як вона вгадала про мої травми і про серце?
Однак я не мав жодного наміру це все обговорювати з Юрґою. Розповів їй історію про езотериків, до яких ми з Мінде ходили. Ще доклав від себе, як потім там ледь не оргія почалась, бо нещодавно я прочитав статтю, в якій одна баба скаржилась, що вона познайомилась з якимось хахалем, а той її повів до якогось таджика чи казаха, чи туркмена, і каже, що тут збираються однодумці. А там усі почали лизатися, мацатися, а потім всі трахалися, як кролики. Ті «однодумці» вірили, що секс — найкраща медитація. А баба у статті ще запитувала, чи все тут нормально?
Ми обоє добре нареготалися з моєї казки, Юрґа явно не повірила, що це моя найганебніша історія. Я теж не повірив щодо її конкурсу ніг. Я взяв свій портрет, на портреті моя «цегла» рівніша ніж у реальному житті, гольф, біла сорочка, все як має бути. Ясно, що в книзі Ґяди намальовано краще: там на рудому фоні намальовані портрети в декількох кольорах. Дивлюсь і якось дивно — ніби я такий самий, але інший. Хтось довго на тебе дивився, обводив рукою всі твої лінії, немов пестив.